Чи врятує росію «розворот на Схід»

Загнавши самого себе та країну в ідейний тупик, не в змозі добитися своїх цілей в війні проти України, щоб піднести народу хоч якусь так звану «перемогу», путін вичікував слушного моменту, щоб знайти більш-менш прийнятний варіант, який би можна було піднести народу як вихід з тупика.

І на минулому тижні він отримав таку можливість. В Китаї владімір путін взяв участь у саміті Шанхайської організації співробітництва, а в російському владивостоці провів Східний економічний форум. На обох заходах він виступив з програмними доповідями, в яких намагався обґрунтувати неначебто «новий етап розвитку». У Владивостоці він доручив уряду розробити та затвердити стратегію цього етапу до 2036 року.

Спікер Кримського окупаційного парламенту Владімір Константінов, який очолював кримську делегацію на форумі у владивостоці, написав в своєму офіційному телеграм-каналі, що «росія розвертається на Схід, в епіцентр світового економічного росту, в сферу древніх цивілізацій, що не страждають на манію світового панування і налаштованих на рівноправне та взаємовигідне співробітництво… Це шанс нової динаміки для російського Далекого Сходу, для всієї країни, зокрема, й для Криму, який теж має освоювати нові для себе ринки — як внутрішні, так і зовнішні. І це чудово». Отже питання цього історичного етапу полягає в тому, чи зможе росія з її політикою прижитися на Сході, і чи врятує її цей черговий новий розворот?

Але вже два аспекти Тяньцзіньської декларації викликають сумніви в перспективах росії у східному об'єднанні держав. По-перше, саміт ШОС націлив східних гігантів на розвиток по лінії, яка не узгоджується з цінностями Заходу. Якщо намір Сходу розвивати співпрацю у боротьбі з незаконним обігом наркотиків та збереження космічного простору вільним від будь-якої зброї співпадає з цілями Заходу, то багато в чому ШОС намітила свій «окремий» шлях. По-перше, це пункт про право всіх держав на регулювання Інтернету та суверенне право держав на управління ним у національному сегменті, а також готовність спільно працювати над ризиками, пов’язаними із штучним інтелектом. Є цілком обґрунтовані побоювання, що це остаточно розв’яже руки влади росії щодо свавільного обмеження інтернету, нівелювання його ролі в забезпеченні свободи слова.

По-друге, багато пунктів декларації показують такі розбіжності з політикою росії, які фактично, як це не дивно, реально ставлять її поза ШОС. Наприклад, пункти щодо неприпустимості пошкодження ядерної інфраструктури під час військових конфліктів (тепер росія повинна звільнити незаконно захоплену Запорізьку АЕС?), щодо засудження тероризму та подвійних стандартів у боротьбі з ним (росія повинна відмовитись від терористичних методів війни в Україні і від підтримки терористичних режимів у світі?) тощо.

путін у виступі на ШОС декларував відданість принципам Статуту ООН, а саме верховенству міжнародного права, праву нації на самовизначення, суверенність і рівність, невтручання у внутрішні справи, повага до незалежності та національних інтересів кожної держави. Водночас політика самого путіна протягом останнього десятиліття суперечить кожному з цих принципів. Отже, як росія може бути членом ООН, якщо її політика розвалює Статут ООН? Як росія може бути членом ШОС, якщо її політика суперечить програмовим документам ШОС?

Виходить цікаве явище: росія з своєю агресивною політикою не вписується ні в цінності Заходу, ні в цінності Сходу!

І чого тепер вартий заклик путіна: «ШОС могла б взяти на себе лідируючу роль у зусиллях щодо формування у світі більш справедливої ​​та рівноправної системи глобального управління, яка б ґрунтувалася на прийнятті міжнародного права та ключових положеннях Статуту ООН. Була б справді збалансованою та враховувала б інтереси максимально широкого кола країн, гарантувала б можливості для їхнього сталого розвитку та безпеки»?

Як країнам-членам ШОС ставитися до того факту, що путін відверто вішає їм на вуха локшину про те, що «Криза (так він називає найжорстокішу після Другої світової війну в Європі, розв’язану ним проти України — авт.) виникла не внаслідок „нападу росії на Україну“, а внаслідок державного перевороту в Україні, який був підтриманий та спровокований Заходом, а потім спробами за допомогою збройних сил придушити опір тих регіонів України та тих людей в Україні, які цього перевороту не прийняли, не підтримали. І друга причина кризи полягає у постійних спробах Заходу втягнути Україну в НАТО…».

На саміті підписані угоди про створення в Ташкенті Універсального центру протидії викликам та загрозам безпеці держав-членів ШОС, а в Душанбе — Антинаркотичного центру ШОС. Цілком ясно, що якщо вони будуть працювати конкретно і дієво, то боротися їм доведеться в першу чергу з самою росією, яка є джерелом небезпеки для всіх оточуючих країн.

Однак, щоб не говорили про ШОС її учасники, світ сприйняв підсумки саміту в Китаї досить неоднозначно. Так, Президент США Дональд Трамп написав в мережі Truth Social: «Схоже, ми програли Індію та росію найглибшому та темному Китаю…» Причому, навіть в самій росії не підтримують оптимізму стосовно рішень ШОС. Схоже російські політики ще самі не усвідомили, куди вони вв’язались. Кримський сайт ForPost зазначив: «Починаючи „гаряче дружити“ з Китаєм, нам треба розуміти, що він — аж ніяк не герой. Китай — це дуже жадібний і твердий імперіалістичний хижак. Який грабує території тих, хто потрапив до нього в залежність, так, що, подекуди, навіть американці заздрять… Такі речі треба усвідомлювати повною мірою. І не повертатись спиною до нового союзника. Тим більше, не потрапляти до нього в залежність…» Однак схоже, що вже пізно.