Ніщо так націю не руйнує, як неякісна освіта

За офіційними даними

Учні з першої групи, як правило, більш відповідально ставляться до навчання. Вони мають вищу внутрішню мотивацію, усвідомлюють важливість шкільної програми для складання Національного мультипредметного тесту (НМТ), цілеспрямовано готуються до нього.

Нерідко — з допомогою репетиторів, онлайн-платформ та пробних тестів. Такі школярі зазвичай системно працюють упродовж 10−11 класів, виявляють навички самостійної підготовки й часто демонструють високі результати.

Це, звісно ж, означає, що рівень знань випускників, які готуються до вступу у ВНЗ, переважно вищий, ніж у тих, хто відмовляється від продовження навчання. Це — перша важлива теза.

За офіційними даними, із приблизно 360 тисяч випускників шкіл України 2025 року участь у НМТ взяли 234 тис. 841 особа, що становить 65,2%. Решта 125тис. 159 учнів (34,7%) — відмовились від участі у тестуванні.

Серед тих, хто складав НМТ, 11,4% не подолали мінімальний прохідний бал з математики, тобто 26 тис. 771 випускник не впорався з базовими завданнями.

Якщо взяти до уваги раніше сформульовану тезу, можна зробити припущення, що учні, які не брали участі в тестуванні, мали ще нижчий рівень підготовки, ніж ті, хто провалив іспит.
Таким чином, маємо 125 тис. 159 учнів, які взагалі не проходили тестування, і 26 тис. 771, які не змогли скласти його. Разом виходить 151 тис. 930 школярів, або 42,2% випускників, які, ймовірно, не засвоїли базовий курс шкільної математики.

Щоб краще глибину проблеми зрозуміти

Щоб краще зрозуміти глибину цієї проблеми, варто згадати слова Тетяни Вакуленко, очільниці Українського центру оцінювання якості освіти: «Щоб подолати мінімальний поріг з математики на НМТ, достатньо знати матеріал на рівні 7 класу».

Це означає, що понад 40% випускників не змогли засвоїти навіть знання базового рівня (7 клас). Якщо це так, тоді виникає логічне запитання: для чого ці діти упродовж наступних чотирьох шкільних років після 7 класу
відвідували уроки математики?

Адже сьогодні учні 7−8 класів мають по 4−5 уроків математики на тиждень, учні 9 класу — по 5 уроків, а учні 10−11 класів — щонайменше по 3 уроки.

У зв’язку з цим у мене два запитання. Перше: який коефіцієнт корисної дії такого навчального процесу, якщо після стількох років викладання майже половина випускників не володіє навіть базовими знаннями? Друге: яким чином і на якій основі вказаних учнів, які не мали задовільних знань упродовж чотирьох років переводили в наступний навчальний клас?

Я ні в чому не звинувачую вчителів. Вони тут, радше, жертви сьогоднішньої освітньої системи. Шкільні педагоги працюють у складних умовах: з перевантаженими програмами, низькою мотивацією учнів, часто — без належного забезпечення.

Як тут не згадати слова-попередження сьогоднішнього талановитого румунського фізика Даніеля Преліпчана: «Щоб знищити будь-яку націю, не потрібно застосовувати атомні бомби чи далекобійні ракети. Достатньо знизити якість освіти, дозволити учням списувати на іспитах. Крах освіти — це крах нації.»

Ці слова — не гіпербола. Це — діагноз. Потрібно за «лікування» братися. Чим швидше, тим краще.

Автор: Олександр Варнацький