«Беркутівець», який катував студента із Червонограда, 6 років проведе за ґратами

Маємо одне з небагатьох результативних рішень української Феміди на теми Майдану. Київський апеляційний суд скасував виправдовувальний вирок Дніпровського суду м. Києва від 30 серпня 2019 року бійцеві харківського «Беркуту» Андрію Хандрикіну у справі про катування двох учасників Революції Гідності. Замість виправдання Хандрикін отримав звинувачення і покарання — шість років позбавлення волі. Щоправда, цей вирок протягом трьох місяців він ще може оскаржити у касаційній палаті Верховного Суду…

У різних судах — різна правда

«Високий Замок» розповідав деталі цієї справи у публікації «Беркути» запитували майданівців, де їхній Бандера і чому їх не рятує…". Вона стосувалася Михайла Нискогуза (на час подій на Майдані - неповнолітнього студента із Червонограда) та 24-річного київського програміста Владислава Цілицького. Ось рядки із цього матеріалу: «Міль­йони телеглядачів пам’ятають драматичне відео морозного вечора 20 січня 2014 року, коли бійці «Беркуту» гамселили нога­ми, збивали ґумовими кийками двох молодих протестувальни­ків, які, щоби бодай якось спини­ти «м'ясорубку» у центрі Києва, залізли на колонаду столично­го стадіону «Динамо» ім. Вале­рія Лобановського… Після нещадного збивання горе-правоохоронці скинули на­півживих хлопців із колонади, за мінусової температури роздяг­нули їх догола (так зробили зго­дом з іншим майданівцем, Ми­хайлом Гаврилюком) — і протягли через стрій із пів сотні своїх спе­ціально екіпірованих колег. Ко­жен з них із диявольською насо­лодою щосили лупив кийком по беззахисних молодих тілах. Дех­то штрикав ножем, у тому числі - в інтимні місця. А потім, щоб зро­бити біль ще більш нестерпним, на кровоточиві рани бризкали перцевим газом. Казали, що це плата їм «за Майдан». Роздягну­тих кілька годин тримали у про­мерзлій машині. Знущаючись з юнаків, змушували їх скандува­ти «Слава «Беркуту»! І при цьо­му, як згадував згодом Михайло журналістам, глузуючи запиту­вали: «Ну, де твій Бандера? Чому не прийде і не врятує тебе?».

Одним із тих катів був Хандрикін (решта втекли у росію). Але свою причетність до побиття майданівців він заперечував — мовляв, нема доказів, ніде не видно мого обличчя. Хоча під час допиту підтверджував, що це саме він з іншими «беркутами» затримував згаданих майданівців, про це є відповідний протокол. Невинним Хандрикіна визнав спочатку Дніпровський райсуд столиці, а потім, у 2021 році - Київський апеляційний. Лише Верховний Суд, куди звернулися прокурори у справах Майдану, у січні цього року скасував виправдовувальні рішення і відправив справу на новий розгляд. 21 грудня судова колегія Київського апеляційного суду, де вдруге розглядали цю справу, визнала Хандрикіна винним.
У коментарі для «Високого Замку» представник Офісу Генпрокуратури Укра­їни Денис Іванов сказав: «Вважаю четвергове рішення Київського апеляційного суду законним і справедливим. Воно ухвалене на підставі обʼєктивно зʼясованих судом обставин справи, що підтверджені доказами». На інше наше запитання — чому раніше Дніпровський і Київський апеляційний суди виправдовували «беркутівця», прокурор відповів так: «На мою думку, була неправильна оцінка окремих доказів щодо визнання їх недопустимими…»

Казав, що не розуміє української мови…

Про перебіг судових засідань у цій справі, у тому числі - фінального, автору цих рядків розповів член громадської організації «Нескорений Майдан 18», народний депутат Верховної Ради сьомого скликання Василь Пазиняк (був поранений на Майдані):

— Розгляд цієї справи в Апеляційному суді колегія всіляко затягувала, необґрунтовано переносила. Робила це під надуманими приводами і адвокатка Хандрикіна — Наталія Вознюк. «Беркутівець» і його захисниця поводилися по-хамськи, кидали образливі репліки. Хандрикін кричав до прокурора Іванова: «Тєбє єщьо нє надоєло врать?!» На одне з останніх засідань суду Хандрикін прийшов п’яним… Адвокатка договорилася до того, що Хандрикін не розуміє української мови, бо, мовляв, є російськомовним. Тому нібито підписав протокол допиту, не усвідомлюючи, що у ньому йдеться. Відтак, за її словами, цей протокол слід вважати недопустимим доказом. А перед тим прокурор Іванов прочитав службову характеристику Хандрикіна, в якій було сказано, що той вільно володіє українською…
З атмосфери у суддівській залі відчувалося упереджене ставлення до сторони обвинувачення, складалося враження, що тих, хто потопив у крові Майдан, намагаються відбілити. Все виглядало на те, що розгляд справи хочуть дотягнути до 20 січня 2024 року, коли мине 10 років з часу вчинення злочину — і закрити справу, бо спливе термін його давності.

Ми, громадські активісти, змушені були апелювати до президента, голови суду, представника ЄС в Україні, посла США в Україні, вказуючи на такі загрозливі тенденції у справах Майдану. До слова, через очевидне затягування розгляду справи Хандрикіна прокурор Іванов заявляв про відвід суддям…

У підсумку завдяки високопрофесійній роботі прокурорів, підтримці громадськості, увазі до цього питання з боку преси правда таки перемогла…
Після оголошення вироку на Хандрикіна мали одягнути кайданки і відправити його у місце позбавлення волі. Але ні підсудний, ні його захисниця не з’явилися. За моїми даними, день перед тим Хандрикіна на його новій роботі вже не було. А працює він у конвойній службі Харкова. Не виключено, що ексберкутівець уже кудись дременув. Очевидно, його оголошуватимуть у розшук.

Як ми зустріли звинувачувальне рішення суду? Виконанням Державного гімну.