Брак харчів і боєприпасів? Насамперед бракує відповідальності!
Яка причина перебоїв у матеріальному забезпеченні ЗСУ?
Успіх українських воїнів на полі бою значною мірою залежить від людей у тилу. Не тільки від тих, хто ставить завдання, віддає накази, а й забезпечує технікою, зброєю, боєприпасами, пальним. І, не останньою чергою, — від тих, хто годує і одягає рідну армію. Останніми тижнями із забезпеченням ЗСУ боєкомплектами і харчами виникли серйозні проблеми. Про це, зокрема, б'є тривогу член Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони України, армійська волонтерка Дана Ярова.
Непідписані платіжки
Активістка б'є на сполох: каже, поки у Міноборони іде боротьба за посади (досі вакантними залишаються посади заступників міністра з питань тилового забезпечення, озброєння і міжнародної співпраці), роботу міністерства із цих напрямів, по суті, заблоковано. Через відсутність заступників міністра нема кому підписати відповідні платіжки, а відтак — не проводять закупівель і постачання. «Є побоювання, що нашим воїнам не буде що їсти і чим стріляти, — каже Дана Ярова, посилаючись на заяву одного із постачальників про те, що у зв’язку з відсутністю оплати він змушений зупинити поставки. — Є також звернення наших воїнів про те, що немає боєкомплектів різних калібрів…» .
«Платежі стоять — нема кому підписати рахунок, — розповіла Дана Ярова у розмові з народним депутатом VIII скликання, вчорашнім воїном ЗСУ, а нині - блогером Бориславом Березою. — Сьогодні держсекретар-жінка, у функціонал якої не входить підписання платіжок, в екстреному порядку їх підписувала. Постає питання: чи прийме ці платіжки, підписані держсекретарем, Держказначейство? Бо людина, яка це прийме, згодом відповідатиме за це. Робити це має профільний заступник міністра, який відповідає за фінанси. Його призначили, про нього добрі відгуки. Але поки він увійде в курс справи…
Була розмова в уряді - говорили про недостатнє тилове забезпечення. Нам вдалося «вигризти» з Резервного фонду 2 млрд грн. Телефонують з Мінекономіки: ви можете забрати ці 2 млрд грн? Але ці кошти наразі не можуть бути використані для формування мінімальних резервів. Бо немає у кого підписати лист!
На кінець кварталу величезні суми не оплачено постачальникам! А вони мають зареєструвати податкові накладні або сплатити ПДВ у бюджет. Коли вони це зроблять, то підуть з позовами до суду на Міноборони…"
Перебої із поставками для військових підтвердив і Борислав Береза. Під час розмови з Даною Яровою він сказав:
«Листи у Міноборони свідчать, що у п’ять областей не будуть постачати їжу. Це означає, що величезна кількість тилових бригад не отримає тилового забезпечення. Хлопці кажуть, що у них немає снарядів… А хто ж у виграші, якщо ЗСУ не отримують потрібного?».
Довго запрягають…
Стресова ситуація з постачанням ЗСУ склалася після звільнення 5 вересня міністра оборони Олексія Резнікова. 6 вересня на його місце призначили Рустема Умєрова. 18 вересня було звільнено шістьох заступників міністра. 27 вересня уряд призначив трьох нових: Юрія Джигиру (ексзаступник міністра фінансів України), Наталію Калмикову (голова Українського ветеранського фонду), Катерину Черногоренко (працювала проєктною менеджеркою Мінцифри, а тепер буде заступником міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації). Посади трьох інших заступників залишаються вільними.
Щодо «нових облич» у Міноборони Дана Ярова висловилася так:
— Можна призначати прекрасних людей на посади, але Міноборони — специфічне міністерство. Треба постійно бути у комунікації з Генеральним штабом, знати, кому подзвонити, з ким верифікувати та актуалізувати отримані запити. І поки людина почне розуміти процеси, мине час. Нові профільні заступники захочуть замінити людей у департаментах. Це знову час. Але, знову ж таки: чи підпише нова особа те, в чому не розуміється? Думаю, що ні…
Дана Ярова звернулася до новоспеченого міністра оборони Рустема Умєрова з проханням про зустріч. «Пане міністре, я при зустрічі можу розказати всі ризики. Можемо знайти шляхи їх подолання. Ми ще можемо врятувати ситуацію. Давайте проведемо зустріч і обговоримо. Бо буде біда…»
Таке послання армійська волонтерка оприлюднила минулого четверга. А у минулий понеділок розповіла про реакцію на її набат:
«Після мого допису у четвер вночі, у п’ятницю, терміново почали підписувати платіжки поточні. Та продовжили термін довіреностей на підписання договорів на місяць. Чи вирішує це всі питання? Звісно, ні. Це тимчасова швидка допомога. Тотально нічого не змінилось. І зустрічі з міністром у мене не було…».
Коментар для «ВЗ»
Неправильно кричати «все пропало»! Треба прибрати «тромби»
Віталій КУЛИК, директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства
— Чому, знаючи про неминучі організаційні проблеми після зміни міністерської команди, не було забезпечено злагодженої роботи МО, безперебійності воєнних поставок у перехідний період?
— По-перше, відбулася «зачистка» Міноборони. Це дивний крок: треба було зберегти ефективність діяльності інституції, особливо у стратегічно важливих речах, як-от координацію військових організацій, а також — забезпечення ЗСУ. Це нібито аксіома для країни, яка воює. Це нібито само собою зрозуміло. Але чомусь політична доцільність взяла гору — і всіх заступників міністра було звільнено. Кожен новий заступник привів зі собою команду, яка має тепер ці напрями освоювати, входити у курс справ, вибудовувати алгоритм взаємодії з усіма зацікавленими сторонами і якось розбудовувати вертикаль по кожному напрямі.
Але я не вдавався б в «алярмізм», як це робить Дана Ярова, — ніби «все пропало». Її також розглядали як кандидата на профільного заступника міністра, але її «збили». З одного боку, Ярова «у темі», з іншого — треба робити певну поправку на політичні обставини і власну історію Ярової. Вона — зацікавлена фігура. Незважаючи на відставку заступників міністра, руйнування системи не сталося. Вона діяла за інерцією. Звичайно, є певні проблеми у поставках, закупівлях, тендерах. Корупція не зникає за один день разом із відставкою того чи іншого чиновника, це має бути системна робота. Треба змінювати не фігури, не чиновників, а весь механізм, нормативну базу аж до наказів і розпоряджень. Все це треба переглядати і вичищати. Для цього потрібна робоча група, яка із цим працювала б, раз і назавжди розробила б чіткий прозорий механізм, забрала всі «тромби», знизила б рівень корупції у цій сфері. Такі фахівці є. Наприклад, у тому ж Фонді «Повернись живим», вони пропонували свої послуги. Але у нас пішли шляхом зміни прізвищ. Вважається, що роль персоналій в історії, а не інституційний підхід, є визначальним. Як на мене, найважливішим є інституційний підхід, а вже потім додається сама персона, яка може бути провайдером змін.
— Якщо питання продовольства — наші внутрішні питання, то проблема нестачі боєприпасів — більшою мірою закид нашим західним партнерам. Чому на фронті наші хлопці не отримують достатньо БК?
— Є комплекс геополітичних обставин, які впливають на поставки. Наївно очікувати, що нас мають постійно підтримувати, надавати нам зброю, кошти, зберігати єдність коаліції на підтримку України. У США, в Європейському Союзі відбуваються політично-електоральні процеси. У цих країнах входять у виборчі кампанії. Є критики надання Україні військової підтримки, є занепокоєння колективного Заходу щодо втягування у військовий конфлікт в Україні - як вони це називають. Треба будувати стратегію власного виживання у війні, виходячи із цих обставин.
Війна триватиме довго. Ми маємо розуміти, що в певний час можемо опинитися знову у складних геополітичних обставинах. Але у нас є мета — Перемога. Говорити про те, що нас «кинуть», відмовляться від нас чи залишать сам на сам з росією не можна — цього не буде. Завданням нашої влади має бути не хаотична, не реактивна політика рефлексій, має бути системна політика взаємодій, побудова в країнах, з якими активно взаємодіємо, клубів друзів України, робота з різними політичними спектрами — від правого до лівого, пошук альянсів. І ця робота не може підмінятися піаром. А у нашої влади є схильність до піар-кампаній, а не до системних рішень.