«Ті, що несуть ахінею про медканабіс, схожі на тих, хто не вміє відрізняти секс і любов»

Верховна Рада у першому читанні схвалила законопроєкт про легалізацію медичного канабісу. Дискусії про його легалізацію тривали роками, депутати не наважувалися приймати це рішення… Законопроєкт у першому читанні підтримали 268 депутатів. Якщо цей документ ухвалять в цілому, то в Україні нарешті почнуть використовувати медканабіс для лікування онкологічних захворювань і посттравматичних стресових розладів, отриманих внаслідок війни. Під медичним канабісом розуміють широкий спектр фармацевтичних препаратів на основі канабіноїдів.

«Жодні інші ін'єкції не знімають жахливого болю»

У міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка, який також підтримує законо­проєкт, є сильний аргумент для суспільства: за рахунок медич­ного канабісу в МОЗ розра­ховують розв’язати проблему посттравматичного синдрому, який виникне у багатьох укра­їнців через війну. Цей аргумент використовує і президент Зе­ленський: легалізація медка­набісу дозволить українським громадянам не терпіти біль, стрес і травми війни.

Лікарі матимуть право випи­сувати препарати з канабісом. Відпускатимуть такі ліки лише за рецептом лікаря. Окрім того, люди, які мають рецепт від ліка­ря і документ, що підтверджує діагноз, зможуть в'їжджати в Україну або виїжджати за кор­дон із препаратами на основі канабісу в невеликій кількості.

Відомі українці, зокрема журналістка Яніна Соколова, письменник і військовий Юрій Гудименко, музикант Валерій Харчишин, акторка Даша Ма­лахова тощо діляться своїми іс­торіями, пояснюють, чому важ­ливо легалізувати медичний канабіс в Україні, і закликають депутатів Верховної Ради ухва­лити цей законопроєкт.

Яніна Соколова розпові­ла про українського військо­вого Михайла Бакалюка, який у червні 2023 року був тяж­ко поранений на Запорізько­му напрямку, внасліджок чого втратив ногу, отримав осколко­ві поранення руки й компресій­ний перелом хребця. Воїн ціло­добово відчуває сильний біль, а знеболювальні, які йому ко­лють лікарі, «садять» серце, шлунок і мають побічні ефекти. Яніна також розповіла, як сама переносила нестерпниій біль, коли 2019 року лікувалася від онкології.

«Під час хіміотерапії на 3-й день зле так, що не допома­гає жоден з препаратів знебо­лення. Найсильніші пластирі та ін'єкції не давали жодного по­вного знеболювального ефек­ту. Хотілося лізти на стіни. Викручувало тіло так, ніби со­тні бджіл жалять судини. Все це було до покупки моїм дру­гом сигарети з олією канабісу всередині. Це був просто подих спокою. Без побічної дії. Хіба що їсти хотілося», — поділилася Соколова своєю історією.

Український письменник і військовий Юрій Гудименко, який на фронті отримав важке поранення руки, розповів, що рік жив із болем, який майже ні­коли не відступав. «Жити з бо­лем — це пекло. Я жив із ним майже рік — довгий рік після по­ранення. Біль то посилювався, то ставав слабшим, але ніколи не відпускав повністю. Тільки коли у США нерв відключили і „перезавантажили“, біль пішов повністю. Коли він зник, я зро­зумів, наскільки він впливав на моє життя. Думав, що звик до болю. Але коли він закінчив­ся, я усвідомив, наскільки він висмоктував з мене сили, впли­вав на настрій, відбивав бажан­ня жити і боротися. Я переміг. Але кожного дня поранення отримують інші. І до них прихо­дить біль», — написав Гудимен­ко у соцмережах, наголосивши, що ліки на основі медичного ка­набісу дуже ефективно приби­рають біль.

«Під час хіміотерапії всі твої нерви оголені, болять зуби, свербить уся слизова, болять виразки у роті, ти ніби наелек­тризований, але цей струм тихо і довго безперебійно йде через твоє тіло. Єдине, що допома­гає, це — вмерти або затягнути­ся канабісом. Ти заспокоюєш­ся і можеш поспати, відпочити, видихнути. Ті, що несуть ахінею про медканабіс, схожі на тих, хто не вміє відрізняти секс і любов. Я в цьому впевнена. У 1997-му мала онкодосвід, жи­вучи за кордоном, отримала лі­кування, хімію і разом з ним те­рапію у вигляді канабінолу. Мені було складно і погано — трохи канабінолу мене врятувало від того, щоб я не вистрибнула з ві­кна, бо так складалися обста­вини», — поділилася своєю істо­рією Даша Малахова.

«Коли я була паралізова­на — відчувала нестерпний біль. Я не могла спати і впада­ла у сон від неймовірного ви­снаження. Потім знову не спа­ла, долаючи біль, і виключалася лише після чергового висна­ження. Я танула на очах. Не мо­гла їсти. Не могла рухатися. Не могла дихати. Традиційні знеболювальні мені не допо­магали. Навпаки. Мій організм не сприймав знеболювальних. Вони викликали дику алергію. Я мусила терпіти. До крові за­кушувала губи, щоб не хвилю­вати зайвий раз або не розбу­дити маму, яка цілодобово була поруч», — поділилася своєю іс­торією телеведуча Анжеліка Рудницька.

А хто ж проти?

Утім, деякі політики не під­тримують законопроєкту, пов’язуючи його з інтересами «окремих ділків». За словами народного депутата Дмитра Разумкова, це питання лег­ко може регулювати уряд, мов­ляв, завдяки його рішенню всіх хворих, які цього потребують, можна було забезпечити цими ліками і раніше. А за цим зако­нопроєктом, каже нардеп, «хо­вається суто бізнесова історія», яка, на його думку, породить нову корупційну схему в країні. «Законопрооєкт містить поло­ження про вирощування та обіг конопель не тільки з медичною, а й з промисловою та рекреа­ційною метою, що може при­звести до майже легального загальнодоступного його вжи­вання», — стверджує Разумков.

Всеукраїнська рада цер­ков також чомусь висловила свої застереження. Там закли­кали депутатів не розглядати цей законопроєкт, а президен­та — не допустити «згубних на­слідків покрокової легалізації канабіоїдних наркотичних речо­вин» під виглядом лікування… «Чи можна вважати реальною допомогою нетермінальним хворим надання їм препаратів, які мають наркотичний ефект, викликають звикання та з висо­ким ступенем вірогідності при­зводять до наркотичної залеж­ності та переходу до вживання „важких“ наркотиків? І це при тому, що у хворих створюєть­ся хибне враження, ніби вони вживають ліки, а не наркотич­ний небезпечний препарат», — йдеться у заяві ВРЦ.

Не підтримав легалізацію медканабісу також український письменник Андрій Кокотю­ха. «Я проти легалізації, хоча моє „проти“ нічого не значить, як нічого не значить і „за“, — на­писав Кокотюха. — Медики та інші компетентні фахівці пере­конливо доводять: це полег­шить стан поранених, травмо­ваних, хворих, це гуманно. Як перший гуманіст на планеті - згоден. Але є одна обставина: українська влада негуманна, особливо, коли можна провер­нути фінт у форматі „яйця по 17 гривень за штуку, бо туди вклю­чена послуга доставки яйця до рота солдата“. Я прогно­зую таке. Після легалізації дуже скоро десь у якомусь селі на плантації, записаній на роди­чів депутата від „Слуг народу“, буйніше за черемшину буде квітнути трава, яка за всіма до­кументами значиться „медич­ним канабісом“. Я не довіряю „Слугам народу“ в рішеннях, за якими стоять гроші, й то чима­лі. Важко довіряти політичній силі, яка не самостійна в ухва­ленні рішень, маючи більшість. Яка не має сміливості запере­чити віце-президенту (Кокотю­ха, очевидно, має на увазі главу Офісу президента Андрія Єр­мака. — Авт.). І якщо він не про­ти — значить, матиме від того відсоток»…

А тим часом…

Народний депутат ВР України Микола Княжицький («Європейська Солідарність»), який обома руками був «за» легалізацію медка­набісу, раптом запропонував… перейменувати законопроєкт.

«Я проголосував у першому читанні за проєкт закону про обіг медичного канабісу, — розповів Княжицький. — Я справді вважаю, що онкохворі й деякі інші категорії хворих повинні мати доступ до ліків на основі канабісу. Я теж вважаю, що в Україні під жорстким контролем держави можна такі ліки виробляти. Але поданий Кабміном про­єкт написаний жахливо і не вирішує проблеми. Тому, якщо поправки депутатів нашої фракції про реальну допомогу хворим і контроль за ви­рощуванням рослин із вмістом наркотичних ре­човин не буде враховано, за закон у цілому у та­кому вигляді голосувати не буду».

«Якщо розглядати не саму ідею «легаліза­ції», а конкретний законопроєкт, то можемо констатувати, що він наразі виглядає як суміш корупційних ризиків та ілюстрацій безвідпо­відальності чинної влади, — стверджує Кня­жицький. — Цього року подали законопроєкт, який цементує канабіс у заборонених речо­винах таблиці І, і забороняє його медичне ви­користання. І одночасно передбачає можли­вість вирощування без нормального контролю з боку держави. Що таке нормальний держав­ний контроль, ми бачимо на прикладі ринку тю­тюну і спирту. Там він ефективний і розвива­ється. Тут його взагалі немає. Тобто на одну корупційну схему з «контрольованою» і коруп­ційною легалізацією ми накладаємо ще одну — з безконтрольним вирощуванням. І при цьому виключаємо будь-яку надію на зміну ситуації, закріплюючи канабіс законом в урядовому пе­реліку заборонених речовин.

Це не легалізація медичного канабісу. Це дискредитація самої ідеї можливості випус­ку ліків, які справді важливі і для наших пора­нених військових, і для цивільних, і для онкох­ворих — для багатьох. Тому можу погодитися з ідеєю законопроєкту та голосувати «за» у пер­шому читанні, але категорично проти цієї редак­ції законопроєкту".