Декомунізація навиворіт

Коли кілька років тому в Україні створювали нові органи місцевого самоврядування — об'єднані територіальні громади, було сподівання, що разом із більшими правами, фінансовими й організаційними можливостями, якими наділяв їх закон, на кілька порядків зросте і відповідальність місцевих урядників. Однак із цими викликами впоралися не всюди. Отримавши ледь не безмежну владу, подекуди нею почали зловживати, приймали (приймають) хаотичні, непродумані, невиважені, неправові рішення. І, як наслідок, компрометують свою інституцію. Свідченням цього стали події у Тиврівській громаді на Вінниччині, де затіяли дивну кампанію із перейменування вулиць. Ці процеси обурили багатьох українців — зате неабияк потішили кремлівських пропагандистів.

Степана Бандеру прив’язали до… російської імперії і країни-агресора

З початком широкомасштабної воєн­ної агресії росії проти України у Тивро­ві, як і у багатьох інших наших населе­них пунктах, резонно постало питання про те, щоб позбутися місцевих топоні­мів, які так чи інакше пов’язані з країною-окупантом, з радянським періодом, з ко­муністичним режимом. Люди вважали, що правильно було би очистити ці вули­ці від імперського нальоту і дати їм імена українських героїв, глибоко шанованих співвітчизників, у цих топонімах мало би бути увічнено знакові для нашої держа­ви події. Відтак у Тиврові ініціювали пе­рейменування вулиць Некрасова, Пуш­кіна, Лермонтова, Гагаріна. Замість них з’явилися вулиці на честь провідника ОУН Степана Бандери, Галицької Армії. Ще одну вулицю назвали іменем відомо­го фотомитця, заслуженого журналіста України, вихідця із цих країв Володими­ра Очеретного…

Та ба! Не минуло і кількох місяців, як на поспішно зібраній сесії селищної ради зробили крок назад. Усі три названі вище вулиці на основі «звернення громадян» перейменували наново: замість вул. С. Бандери з’явилася вул. Логанська, замість вул. Галицької Армії - Козацька, замість вул. Володимира Очеретного — вул. Незалежності. Чим не вгодили тив­рівцям Бандера (ім'я якого носить навіть колишній проспект Московський у Киє­ві), Галицька Армія (один із воїнів якої по­хований у цьому селищі), фотомитець Очеретний (який прославив свій край)? Місцеві люди знизують плечима і хова­ють очі…

Як стало відомо кореспондентові «Ви­сокого Замку», жоден із 9 депутатів, які представляють Тиврів, за це рішення не голосували — проігнорували сесію. Рі­шення ухвалили 13 депутатів з інших сіл територіальної громади, які чужими ву­лицями не переймалися…

Про те, що за перейменуванням кри­ється якась інтрига, кулуарні ігри, свід­чить кричуща юридична безграмотність підготовки рішення 24-ї сесії 8-го скли­кання від 6 жовтня. Ви тільки вслухайте­ся у мотивацію! Від вулиць Бандери, Га­лицької Армії, В. Очеретного депутати вирішили відмовитися, «керуючись п. 41, п. 42 ст. 26, п. 1 ст. 59 Закону „Про міс­цеве самоврядування в Україні“, від­повідно до рекомендацій Уповнова­женого із захисту державної мови, у зв’язку із необхідністю через агре­сію РФ проти України перейменуван­ня назв топоніміки населених пунктів, які пов’язані з державою-агресо­ром чи історією російської імперії та СРСР…» (виділення наше. — І. Ф.). Так могли би написати лише відверті воро­ги або люди напідпитку. Бо, скажіть, чи міг мовний омбудсмен Тарас Кремінь, відомий підтримкою української історії, її героїв, мати якісь застереження щодо Галицької Армії чи Степана Бандери? Зрештою, яким чином той же Бандера чи Галицька Армія дотичні до держави-агресора, історії російської імперії - як це випливає із «шапки» депутатського рі­шення? Навпаки — вони боролися з ними!

Не зрозуміло, чому після величезно­го негативного резонансу, яке у нашому суспільстві викликало таке горе-перейменування, на нього ніяк не відреагува­ли органи державної влади — депутати Вінницької районної, обласної рад, Вінницька районна-обласна адміністрації? Зрештою, промовчала Верховна Рада, яка мали би відстежувати виконання власних законів чи їх дискредитацію. Як і прокуратура, яка повинна була б опро­тестувати юридично нікчемне рішення тиврівського «парламенту».

Промовчали українські прокурори — зате не проминули нагоди порадіти мос­ковські функціонери. Маніпулюючи факта­ми, кремлівські телепропагандисти разом із проросійськими медіа в Україні здійняли вереск. Мовляв, треба звільняти Вінниччи­ну від бандерівців, бо тамтешні люди вже самі відмовляються від вулиці Бандери.

Ось так на порожньому місці і було знеславлено славне селище Тиврів.

«Перейменували… зі злості»

Зв’язуємося із місцевими жителя­ми, щоб зрозуміти, як вони спромогли­ся вляпатися у такий скандал. Ось що розповів напівлегітимний голова се­лищної ради Сергій Кицишин, якого кілька місяців тому депутати усунули від обов’язків, суд поновив його на цій поса­ді, а вони знову звільнили…

— У перейменуванні вулиць Банде­ри, Галицької Армії немає жодних воро­жих впливів, — каже наш співрозмовник. — Жителі Логанської гори (так у нас на­зивається мікрорайончик, тому і назва­ли вулицю Логанською) — бандерівці ще ті! Там половина дітей чи внуків місцевих жителів зі зброєю в руках боронять нашу державу! Люди житимуть на одній карто­плі, а все віддадуть на українську армію! Довела місцевих жителів вседозволе­ність, безкарність теперішніх депутатів…

Пан Сергій розповідає, що наступно­го дня після його незаконного усунен­ня з посади депутати (під час запрова­дження воєнного стану!) ухвалили 434 земельні питання «на користь себе і сво­їх родин». Мовляв, людей цей факт дуже обурив. Останньою краплею, яка пе­реповнила чашу їхнього терпіння, ста­ло самовільне перейменування вулиць у ході декомунізації. Було грубо пору­шено процедуру розгляду таких питань. До людей ніхто не прийшов, не порадив­ся. Депутати на своїх округах не прове­ли громадських обговорень, опитувань, не вислухали пропозицій. Жодне питан­ня не проходило через депутатські комі­сії. «Одного ранку жителі вулиці Гагаріна прокинулися і з подивом дізналися, що мешкають уже на вулиці Бандери. Лю­дей образила брехня. На сесії задекла­рували, що перейменування проведено відповідно до думки громадян. А їх ніхто і не питав. Хоча вони залюбки погодили­ся б. Якби перед людьми перепросили­ся за самоуправство — оцієї всієї веремії не було б», — зауважує Сергій Кицишин.

Якщо вірити почутому, місцеві жите­лі, обурені самоуправством депутатів, які не поцікавилися їхньою думкою, вирі­шили «провчити» своїх представників. Зі­брали на сесію підписи під зверненням з новими (до слова, теж патріотичними) варіантами назв своїх вулиць. Так у Тив­рові зникли вулиці Степана Бандери, Га­лицької Армії. І це дало підстави для ро­сійського зубоскальства…

«Хотіли покарати депутатів, а покара­ли самі себе, — сумно зауважує наш спів­розмовник. — Люди, які підписалися під колективним зверненням, тепер шкоду­ють про свій вчинок».

Версія про «помсту депутатам», як на мене, не може бути виправданням. Є речі, якими не можна бавитися залежно від настрою. Керуватися треба розумом, а не емоціями. Тим більше — у час війни. Емоції ж, на жаль, взяли гору.

Забракло і відповідальності, політич­ної пильності. Згадувану преамбулу до свого рішення депутати, не вчитуючись у зміст, елементарно скопіювали із по­переднього рішення про декомунізацію. Відтак стали співучасниками провокації.

Вихід із цієї неприємної ситуації все ж є. У Тиврові ми почули таку думку: «Іме­нем Степана Бандери, яке прославляють у піснях, з яким українці нині обстоюють Незалежність своєї держави, треба було б назвати одну з центральних вулиць се­лища, а не якусь маленьку під лісом…»

Час покаже, чи зробили тиврівці пра­вильні висновки із неприємної історії, яка, мимо їхньої волі, послужила інстру­ментом в інформаційній війні ворога.

А тим часом…

У місті Волочиську на Хмельнич­чині перейменували на вул. При­вокзальну вулицю, названу колись на честь президента АТ «Мотор Січ» В’ячеслава Богуслаєва. Богуслаєв нині перебуває під вартою, його зви­нувачують у колабораціонізмі, допо­мозі державі-агресору.