«Бомбосховища виглядають гірше, ніж якби пережили ядерну атаку…»

Загроза вторгнення Росії висить як дамоклів меч над Україною з 2014 року. Здавалося б, ще з початком бойових дій на сході українські міста як ніколи повинні дбати про готовність міста до оборони. У першу чергу, про безпечні укриття для населення. Однак занедбані львівські бомбосховища роками прогнивали, сиріли і тонули у нечистотах... Ремонтувати чи бодай підтримувати їх у належному стані у міської влади не було найменшого бажання.

Нещодавно мешканці Львова дізнались, де їм хо­ватись у разі вторгнення Росії. Інтерактивну карту укрит­тів оприлюднили лише наприкін­ці 2021-го. Туди нанесли близько 6 тисяч об’єктів. Більшість з них – підвали та паркінги.

«Висота підвального примі­щення має бути не менше 1,70 см, двері залізні, на них має бути позначення «укриття». Паркінги більше пристосовані до укрит­тя населення. Тому що там є, як правило, охорона, туалети, уми­вальники, доступ до води, те­лефон. Крім того, приміщення має бути очищене від сторон­ніх предметів. І бажано, щоб був запасний вихід», – розповів про вимоги до укриттів начальник відділу захисту населення та територій Управління з питань надзвичайних ситуацій та ци­вільного захисту населення Олег Дубачак.

За інструкцією, після сигналу тривоги за 20 хвилин мешканцям потрібно дістатись найближчо­го сховку. Однак експерти вва­жають, що в багатьох позначених на карті захисних об’єктах міста укриватись не можна.

«Таке приміщення має бути ізольоване від зовнішнього ото­чення. Тобто паркінги на цо­кольному поверсі як укриття не годяться. Має бути система вен­тиляції, бо якщо люди будуть си­діти там тривалий час, без цього не обійтись», – поділився архі­тектор Юрій Джигіль.

У Львові є ще один тип укрит­тів, про які в місті чи забули, чи навмисно не помічали

Це спеці­алізовані бомбосховища. Їх зво­дили у часи холодної війни. Такі укриття мали бути сховком не лише у разі бомбардувань, а й ядерної атаки.

«Захисна споруда, або схови­ще, – це герметичне приміщення, всередині мають бути розміщені всі елементи забезпечення персоналу. І дизельелектростанції, поліповітряні фільтри. Таких, які відповідають нормам, у нас, пев­но, 25 на весь Львів», – розповів Олег Дубачак.

Розташування бомбосховищ у радянські часи було засекре­чено, оскільки вважалися стра­тегічними об’єктами. А облік споруд вели в Росії, яка нині пла­нує напад. І якщо в Москві зали­шились всі «явки й паролі», то у Львові багато таких об’єктів... досі не знайдені. До військового вторгнення у 2014-му про бом­босховища було відомо хіба що дослідникам підземель – діге­рам.

«Зараз у Львові 10-15 бом­босховищ, які у жалюгідному ста­ні. Це зазвичай бомбосховища під робочими державними підприємствами. Укриття на «ЛАЗі» – характерний приклад», – роз­повів дігер Андрій Риштун.

Разом з дігерами я відвідала бомбосховище колишнього ав­тобусного заводу – радянського промислового гіганта

Масшта­би трисекційного велетенського сховища вражають. Тут досі сто­ять стелажі із засобами індивіду­ального захисту: касками, протигазами, костюмами хімзахисту та іншими засобами. В аптечних пунктах можна віднайти закис­лі ліки та індивідуальні аптечки. Щоправда, у цих речей давно вийшов термін придатності: вони позеленіли від плісняви, а облад­нання понищене та заржавіле... Однак, на думку дігерів, бомбос­ховище не безнадійне.

«Завод наполовину прода­ний, за бомбосховищем ніхто не наглядає. Та у час ядерної ві­йни воно допоможе людям, які тут будуть укриватись, бо воно герметичне. Порівняно з іншими бомбосховищами, які затопле­ні чи завалені», – розповів дігер Влад.

Наступне бомбосховище, на яке нас провели дігери, розта­шоване на території Львівсько­го науково-дослідного радіотех­нічного інституту. Укриття лише на кілька кімнат, найбільша схо­жа на навчальний клас. Парти перед дошкою досі розташова­ні так, як і десятиліття тому, адже сюди ніхто не навідується. У бом­босховищі є телефон, щоправда, лінії перебиті. А ще десятки ве­летенських карт евакуації та ін­струкцій, намальованих від руки.

Ще одне «показове» бомбос­ховище розташоване на терито­рії заводу «Біофізприладів»

Нині над бомбосховищем величезний ангар, який приватні підприєм­ці використовують як складські приміщення.

«Це сховище на 300 людей, там повинна бути, вода туалет. Укриття зачинене, ключів я ніко­ли і не бачив», – розповів охоро­нець заводу Тарас.

Вас може зацікавити: Усі дороги ведуть у Львів

Однак у це бомбосховище можна потрапити підземними ходами. «Це бомбосховище у вкрай поганому стані. Утім, 80% бомбосховищ Львова у такому стані. Воно виглядає гірше, ніж якби пережило справжню ядер­ну атаку. Зараз тут тотальна роз­руха, чого не встигли вкрасти, те гниє», – розповів дігер Іван.

Стіни запліснявілі, труби по­ржавіли, від захисної споруди залишилась хіба що назва, бо устаткування розікрали. На сті­нах – плакати з радянськими гас­лами, а під ними розтрощені речі, які колись зберігали в цьому бом­босховищі. Та є і нове сміття, яке, на думку дігерів, сюди зносять підприємці, які орендують ангари заводу. Найбільше приголомши­ло звалище розтрощених ртут­них ламп, які відносять до першо­го класу небезпечних відходів... Тож переховуватись у цьому бом­босховищі небезпечно для життя.

«Щоб не виносити сміття, вони можуть банально знести його у бомбосховище. Що мо­жемо бачити: гумові прокладки, склад ртутних ламп, які потрібно було би утилізувати. Але навіщо, якщо їх можна знести в бомбос­ховище», – іронізує дігер Іван.

Така байдужість до бомбосхо­вищ і, як наслідок, доведення їх до аварійного стану свідчить про те, що влада досі не усвідомила, що бомбосховища – це пріори­тетне питання.

Читайте також: У Львові 6 тисяч укриттів, придатних для захисту від обстрілів