«Кампанія проти Разумкова – рух Зеленського до формування авторитарного режиму»

Хмари над головою Верховної Ради України Дмитром Разумковим згущуються все більше. Якщо раніше про його відставку говорили натяками, то тепер високої її ймовірності не приховують. Схоже, у президентській «Слузі народу» діють за зразком політичної класики: ми тебе «породили», ми тебе й «угробимо»… Причина — надмірна, на думку Офісу президента, самостійність спікера парламенту. Минулого понеділка той вкотре дозволив собі піти проти волі першої особи країни: виступив проти включення у порядок денний сесії пакета «протиолігархічних» законів. Ще раніше, на вимогу чотирьох опозиційних фракцій і груп, відправив їх на експертизу до Венеціанської комісії. Це дуже рознервувало Банкову… У «Слузі народу» кажуть, що Разумков стає в опозицію до владної команди, «відкрито гальмує ключові ініціативи президента». І прямим текстом заявляють: якщо конфлікт між Разумковим і рідною йому партією наростатиме, «доведеться втрутитися президенту з жорсткими рішеннями».

Разумков уже відчуває пре­синг Банкової. Йому зміни­ли охоронців, почали проти нього серію інформаційних атак у ЗМІ. І навіть (за деякими дани­ми) пропонують від 50 до 100 ти­сяч «баксів» нардепам, які пого­дяться голосувати за відставку нинішнього спікера. Протисто­яння Разумкова і Зеленського — тема нашого інтерв’ю з політо­логом Михайлом Басарабом. Цей експерт напередодні закли­кав громадянську спільноту «не робити святих мучеників з тих, хто привів Зеленського до вла­ди, а тепер потрапив у немилість з тих чи інших причин».

— Маємо типову історію про політичну конкуренцію в одно­му середовищі, — каже Михайло Басараб. — Не можна говорити, що Разумков і Зеленський розі­йшлися ідейно, посварилися че­рез якісь цінності. Це звичайна боротьба двох політичних грав­ців. Володимир Зеленський вва­жав, що, як людина, яка привела команду до влади, має повніс­тю контролювати процес. І вірив, що всі, кого призначили у владу за квотою «Слуги народу», безу­мовно виконуватимуть всі його вказівки. Багато хто грає за цими правилами. Скажімо — прем’єр-міністр Денис Шмигаль, який не демонструє політичних амбіцій і намагається виглядати дисци­плінованим виконавцем вказівок Зеленського і тіньового прези­дента країни Єрмака.

У Разумкова дещо інша полі­тична траєкторія. Він викорис­тав перемогу Зеленського на президентських виборах і пере­могу «Слуги народу» на парла­ментських виборах 2019 року як трамплін для власної політичної кар’єри. На певному етапі почав демонструвати самостійність. Зе­ленський був роздратований тим, що Разумков виявився не «слух­няним хлопчиком», як це плану­валося, а самодостатнім політи­ком з власною, часом відмінною від президентської думкою.

Іде прагматична, я би навіть сказав — цинічна боротьба двох політичних важковаговиків. Ко­жен з них вважає, що хтось ко­гось використав. Кожна зі сторін у цій дуелі використовує всі мож­ливості й інструменти — щоб зі­псувати життя своєму опоненто­ві. Зеленський застосовує свої механізми, щоб принизити його, попсувати йому нерви на поса­ді спікера. Для цього вдається до послуг підконтрольних депутатів з фракції «Слуга народу». А Разум­ков (з цією ж метою) діє з допомо­гою процедурних, регламентних важелів. Зокрема, намагається заблокувати рішення таких коле­гіальних органів, як РНБОУ, поси­лаючись на букву закону, пробує саботувати ухвалення рішень, ці­кавих для Зеленського.

— Чи є у парламенті критич­на маса голосів для зміщення спікера?

— Якби вона була, Зеленський не ініціював би нове зібрання сво­єї фракції у Трускавці. Я не впевне­ний, що у сесійній залі знайдеться необхідна кількість голосів за від­ставку Разумкова. У самій фракції «Слуга народу» є певна група де­путатів, які орієнтуються на ньо­го, які своїми мандатами завдячу­ють саме йому. Ми пам’ятаємо, як формували виборчий писок «Слу­ги народу» — кандидатів шукали ледь не на вулиці. Тоді Разумко­ву вдалося протягти своїх людей у цей список. І вони не голосува­тимуть за його відставку. А хтось зі «слуг» побачить у цій спробі від­ставки розправу за «іншодум­ство» у фракції. І не голосуватиме, бо не захоче, щоб колись вчинили щось схоже з ним.

Третя група депутатів — ті, хто залежить від зовнішніх гравців, передусім від олігархів. Вони за­хочуть скористатися ситуацією, аби показати Зеленському влас­ну вагу. Щоб виторгувати якісь преференції. Бо розуміють, на­скільки для Зеленського принци­пово відправити Разумкова у від­ставку…

Провалити це голосування цікаво буде й для опозиційних фракцій. Невдала спроба усу­нути Разумкова продемонструє силу парламенту й слабкість Зе­ленського, покаже, що його по­літичний вплив у країні обмеже­ний. І це буде сигнал не тільки президенту, а й суспільству.

Голосування готуватимуть ре­тельно й довго — без гаранто­ваного результату. Але це буде лише перша серія драми. Друга серія може виявитися більш три­валою, ніж сама відставка Ра­зумкова. Маю на увазі призна­чення нового спікера. Ось тоді розпочнуться справжні баталії. Може початися тривалий кон­фліктний процес. І ця спікеріада може завершитися серйозними репутаційними втратами для Зе­ленського.

— У демократичній опозиції кажуть, спроби змістити Ра­зумкова вкотре свідчать про диктаторські замашки Зелен­ського. Мовляв, після повного контролю за правоохоронни­ми органами той захоче «при­боркати» і парламент — єдину інституцію, яка ще опираєть­ся йому…

— З приходом у владу Андрія Єрмака можемо сказати, що Україна має двох президентів. Звичайний керівник апарату пре­тендує на пошану рівня прем’єр-міністра чи голови Верховної Ради. Зміцнення Єрмака — це теж елемент прагнення Зелен­ського до авторитаризму. З при­ходом цього керівника канцеля­рії Зеленський почав динамічне цементування особистої влади. Розпочалося воно з переста­новок у правоохоронних, слід­чих органах. А закінчилася кам­панія із приборкання силових відомств, падінням останнього потужного бастіону — відставкою Авакова. Перед тим було звіль­нення голови Конституційного Суду, зміна генерального проку­рора, ротації в інших силових ві­домствах. Кажуть, Офіс прези­дента втручається у призначення у Збройних силах не лише офіце­рів вищого стратегічного рівня, а й офіцерів середньої і нижчої ланки… Спікер, який не демон­стрував «належної» лояльності у такій квазіавторитарній систе­мі, яку маємо вже сьогодні, ви­бивається із загальної картини. Тому, напевно, Володимир Зе­ленський, який намагається по­будувати авторитарний режим, за допомогою Єрмака, хоче зни­щити ще один форпост спротиву, яким є Разумков. Відтак у кампа­нії проти Разумкова слід вбачати рух Зеленського до формування авторитарного режиму.

Читайте також: Спікер парламенту може стати учасником політпроєкту «Разумков-Кличко-Аваков»