Під Ходоровом не хочуть «других Грибовичів»

Жителі села Жирова і прилеглих населених пунктів, які входять у Ходорівську об’єднану громаду, категорично проти, щоб біля них, на колишніх відстійниках цукрового заводу, у заповідній території, яка входить до Смарагдової зони і перебуває під захистом Бернської конвенції, споруджували сміттєпереробний об’єкт. Своє категоричне «ні» вони сказали під час громадських слухань минулого вівторка. Представники ТзОВ «Д В Вейст Ресайклінг», яке планує будувати цей полігон, зібрання селян проігнорували.

Проєктна потужність об’єкта, про який ідеться, за тверджен­ням потенційних підрядників, дозволила б переробляти за рік 100 тисяч тонн побутових відходів (на те­риторії громади, куди входять 44 насе­лені пункти, такого сміття за 12 місяців назбирується 36 тисяч тонн). На по­лігоні мала би бути сортувальна лінія, комплекс з виробництва гумусу із лис­тя, трави та інших біозалишків. Замов­ники стверджують, що, переробляючи відходи, можна виробляти електрику і тепло, які можна було б використати для тепличного господарства площею 10 гектарів. Однак жирівців такі аргу­менти не тішать.

— Нас напружує те, що 69-гектарний сміттєвий полігон планують, з грубим порушенням державних будівельних норм, розмістити у природоохоронній зоні, що часто затоплюється, у боло­тистій місцевості, на рибальсько-мис­ливських угіддях, які слугують місцем відпочинку, — розповів кореспонден­ту «Високого Замку» член ініціативної групи із захисту місцевого довкіл­ля Орест Гудима. — Там ростуть зане­сені у Червону книгу рослини, зокрема дикі тюльпани, живуть перелітні птахи, багато звірини. Чиста озерна вода із цих водойм по каналу тече у транскор­донний Дністер. У разі, якщо під Жиро­вою розмістять полігон, всі нечистоти потраплять у цю річку. Ми не хочемо отруєної води у криницях, не хочемо дихати смородом!

Справді, відповідно до державних будівельних норм, ґрунтові води на ділянці розміщення полігону твердих побутових відходів повинні перебу­вати на глибині не менш ніж два ме­три від його основи, — а під Жировою ця вода на поверхні! У ній водяться риба, дикі качки, гуси, чаплі, лебеді. «Хіба тут можна робити „другі Грибо­вичі“?» — нарікають люди. Ініціатив­на група найняла юриста, звернулася по допомогу до міжнародних еколо­гічних організацій, надсилає запити-протести у різні вітчизняні інстанції. Додатково людей тривожить те, що фірма, яка хоче будувати сміттєвий полігон, не має досвіду, не має пози­тивної історії, її створено лише за три місяці до подання документів ходо­рівській владі…

Орест Гудима застерігає: якщо міс­цева влада не зважатиме на їхні про­тести, селяни захищатимуться, вда­дуться до акцій протесту. Зокрема, перекопають дороги перед сміттєво­зами. «Ми не дозволимо, щоб хтось нищив наше і наших дітей життя», — спересердя каже активіст.

Керівництво Ходорівської тергро­мади начебто підтримує претензії жи­телів Жирови, визнає їх слушними. Од­нак нагадує, що без полігону болюча сміттєва проблема не вирішиться…

Цікаво, а чи не думали у цьому, тепер уже колишньому Жидачівському райо­ні, щоб скооперуватися і комплекс з пе­реробки відходів збудувати для потреб усього регіону у більш прийнятному міс­ці? Скажімо, десь у районі колишнього Подорожненського кар’єру з видобутку сірки? Щоб сміття там з найменшими ризиками для довкілля переробляли не тільки від однієї громади…

Коментар для «ВЗ»

Остап Семерак, міністр екології та природних ресурсів у 2016−2019 роках

Організація сміттєвих полігонів мож­лива лише за позитивного висновку, який називається «Оцінка впливу на довкілля» (ОВД). Маємо європейського зразка за­кон, який схвалено за часів мого уряду­вання. Він передбачає створення в Украї­ні системи ухвалення рішень, як і у країнах ЄС — зокрема, ухвалення таких документів дозвільного характеру, як «Оцінка впливу на довкілля». Якщо він буде негативним, господарську діяльність на вказаній тери­торії заборонять. Тому моя рекомендація територіальній громаді: у відкритому Реє­стрі оцінки впливу на довкілля, який веде профільне міністерство, перевірити, чи проводили таку оцінку на згаданій терито­рії. Який її стан, чи відбувалися відповідні консультації, який висновок зробили фа­хівці? Якщо ж ця процедура перебуває на розгляді, громаді треба дуже активно взя­ти у ній участь — щоб захистити свої пра­ва.

Друга частина проблеми — що роби­ти зі сміттям? Жодне суспільство ще не позбулося продуку­вання твердих побу­тових відходів. І гро­мада села Жирови теж продукує ці відхо­ди. Треба подумати, як зменшити їх кіль­кість, як застосувати новітні технології, щоб не створювати сміттєві полігони, а переробляти до 100% відходів. Сьогод­ні це можливо. Країни Євросоюзу засто­совують саме такі технології. У часи моєї роботи в Кабміні було схвалено урядо­ву стратегію управління відходами, яка запроваджує європейські принципи в українське законодавство. На жаль, піс­ля приходу до влади Зеленського і мо­нобільшості ефективної роботи у цьому напрямі не ведуть. Тому марно очікува­ти ефективних результатів найближчим часом. Усе залишається у руках громади — захистити себе за допомогою схвале­ного у наші часи закону про ОВД. І засто­совувати ті технології, які будуть для них екологічно прийнятними.