«Ймовірно, Апеляційний суд залишить Медведчука під цілодобовим домашнім арештом»

У п’ятницю, 21 травня, у Київському апеляційному суді розглядатимуть дві апеляційні скарги, подані на рішення судді Печерського райсуду Києва про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до народного депутата від «ОПЗЖ» Віктора Медведчука (у нього згодом вилучили внутрішній і закордонний паспорти, одягли на ногу електронний браслет дистанційного контролю). Одну скаргу подав сам Медведчук, який вважає ці обмеження неправомірними, іншу — Офіс Генерального прокурора. Прокурори не погоджуються з тим, що звинуваченого у державній зраді Медведчука не відправили, на їхню вимогу, у СІЗО на два місяці з альтернативою внесення 300 млн грн грошової застави. Вважають вердикт надто м’яким… Оцінити це юридичне змагання і його перспективи кореспондент «Високого Замку» попросив старшого наукового співробітника Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України Миколу Сірого.

— З того, що українці напередод­ні почули на спільній пресконферен­ції голови СБУ Івана Баканова і генпро­курора Ірини Венедіктової про «справу Медведчука», чи можете ви сказати, що у його діях є ознаки державної зра­ди?

— Якщо суд застосував до цієї особи хоч якийсь запобіжний захід, то тим самим ви­знає обґрунтованість висунутої їй підозри. Тобто суд побачив ознаки тих складів зло­чину, які було закріплено у клопотанні про застосування запобіжного заходу щодо Медведчука.

— Чому за всієї серйозності аргумен­тів, які прозвучали з уст згаданих висо­копосадовців, Медведчука, який прий­шов з колегами-нардепами у ГПУ, там не затримали? І не відправили на три дні у СІЗО? Генпрокурор не прийняла Медведчука — складалося враження, що злякалася його…

— Я можу сказати про причину дисонан­су у сприйнятті цих подій. Вона має пев­ні формальні моменти. Згідно із чинним законодавством особу можна затрима­ти або під час вчинення злочину, або без­посередньо після його вчинення, коли ця особа вчиняє втечу з місця події, а свід­ки, очевидці вказують на цю особу. За та­ких обставин є чітка прив’язка особи до вчинення злочину. Якщо ж минає тривалий час між подією злочину і будь-якими про­цесуальними діями, закон вимагає звер­нення до суду, аби він дозволив вчинити дію із затримання особи, відповідно пе­редбачивши застосування запобіжного заходу. Тобто, з формальної точки зору, у нашому випадку суд зробив усе правиль­но.

Але, безперечно, для громадян якось не в’яжеться фактаж. Якщо особу (неза­лежно від прізвища) звинувачують у дер­жавній зраді, то нелогічно виглядає, що після таких звинувачень ця особа може вільно пересуватися територією країни…

— Наскільки юридично переконли­вими у Печерському суді були пред­ставники державного обвинувачення?

— Прокурори вважають, що були пере­конливими. Але є й інші, відмінні від цієї, оцінки.

Треба мати на увазі ось що. Якщо сто­рона обвинувачення висуває в суді вимоги щодо обмеження свободи особи, то ці вимо­ги треба підкріпити доказами. Таке правило має бути дотримано беззаперечно — якщо цінуємо верховенство права. Тому посилан­ня на те, що є якісь докази, але їх засекрече­но, не виглядає переконливо. Якщо в якійсь частині справи є певна секретність, тоді її потрібно виділяти окремо і проводити за­крите судове засідання.

— Звинувачення у державній зра­ді — із розряду надзвичайних. Чому таким же надзвичайним, тобто жор­стким, не був запобіжний захід щодо Віктора Медведчука?

— Важливо правильно розставити ак­центи. Європейська практика каже про те, що коли переслідуються загаль­ні кримінальні злочини, тяжкість такого злочину не може бути єдиною умовою для взяття під варту. Обов’язково мають бути додаткові чинники для такого обме­ження свободи. Водночас злочини про­ти державності — це вже окрема тема. Бо ці злочини стосуються не локального епі­зоду, вони пов’язані із життям всієї кра­їни, питаннями безпеки, суверенітету, територіальної цілісності. Коли звучать обґрунтовані звинувачення у державній зраді, треба схилятися до того, що запо­біжні заходи мають бути цілком адекват­ними до цих обвинувачень.

— Можете спрогнозувати результат апеляційного розгляду?

— Очікувати, що апеляційне рішен­ня передбачатиме більш жорсткі санкції щодо Медведчука, мабуть, нема причин. Водночас більш м’який запобіжний за­хід може викликати ще гостріше його не­сприйняття у суспільстві. Тому існує ви­сока ймовірність того, що Апеляційний суд залишить у силі те, що ухвалив суд першої інстанції.

Думки з приводу

Юрій Луценко, генеральний прокурор України у 2016−2019 роках

Повністю підтримую необхідність покарання зрадника. Але не можу позбутися відчуття, що це не стільки покарання за злочин, як політтехнологія.

Справи проти Медведчука — це, звичайно, джекпот для Зеленського. Тепер це його бронежилет від критики патріотичної опозиції.

Чи посадять Медведчука? Я — за. Але поки що спостерігаємо шоу, де влада явно розраховувала на втечу фігуранта. Зупинений приватною охороною спец­наз СБУ. Незатримання в приміщенні ОГП на 72 години до суду… Так не діють, ма­ючи докази у державній зраді. У справах про держзраду не просять застави. Ну і, звичайно ж, не відправляють під домашній арешт без електронного браслета. Шоу вийшло поганеньке…

Володимир Фесенко, політолог

Щодо запобіжного заходу Медведчуку. Дуже м’який варіант, і явно під інтереси Медведчука (відразу стільки грошей під заставу у нього, мабуть, не було). Я особис­то незадоволений. І вважаю, що прокуратура має таке рішення оскаржувати. У спра­ві щодо державної зради це явно неадекватно м’який запобіжний захід.

Чому таке рішення суду? Можливі такі пояснення: зв’язки Медведчука в юридич­ній сфері (можливо, не тільки зв’язки, а й інші стимули). Потім — уже традиційний ост­рах перед Медведчуком (бояться і Путіна за його спиною). Не схоже, що Банкова втручалася у цю справу… Хоча можливі й такі мотиви поміркованого рішення: не над­то дратувати Путіна й зберігати шанси на подальші переговори з ним.