«Навіть найгірша вакцина – краще, ніж легка форма ковіду» (відео)

Через рік після початку епідемії коронавірус продовжує лютувати. Схоже, Україну накриває третя, за прогнозами лікарів, найнебезпечніша хвиля захворювань. За рік пандемії, за офіційними даними (а їх треба множити, як мінімум, на три або й на п’ять), захворіли майже півтора мільйона українців, майже 29 тисяч померли. Вдумайтесь у цю цифру. Це невелике місто на кшталт Трускавця. Тобто за рік вимерло ціле місто!

І цифри інфікованих ростуть та вражають. У багатьох об­ластях у стаціонарах катастро­фічно бракує місць. Лікарі б’ють на сполох. Найгірше, що стан хворих, які останнім часом по­трапляють у лікарню, дуже важ­кий. Ба більше! Якщо на почат­ках епідемії ускладнення були переважно у людей похилого віку, які мають супутні хвороби, то тепер важко хворіють молоді люди та навіть діти. Вірус мутує, з’являються нові штами…

Зупинити поширення смер­тельно небезпечної хвороби може лише вакцинація. Але в Україні процес щеплення від ко­віду йде вкрай повільно. Наразі укол від ковіду отримали близь­ко 50 тисяч українців, це крапля у морі! Та й щепити українців по­чали надто пізно. Наприклад, в Ізраїлі вакцинація населення вже майже завершилась (поча­ли щеплення торік у грудні), по­вністю вакциновано 65 відсотків ізраїльтян, і країна вже практич­но повернулася до нормально­го, доковідного способу життя.

Та найгірше, що переважна більшість українців категорич­но не хоче робити щеплення, бо не довіряє якості завезеної з Ін­дії вакцини. Як розповіла мені знайома сімейна лікарка, у неї на обліку є 20 людей віком по­над 80 років, які перші у черзі на вакцинацію. Та коли вона їм за­телефонувала, усі без винятку відмовились робити щеплення від ковіду…

Чому з’явилося більше паці­єнтів з важким перебігом хворо­би? У чому підступність корона­вірусу? Як не допустити важкого перебігу хвороби? Коли чекати на колективний імунітет і чому обов’язково треба робити ще­плення? Про це говоримо із за­відувачкою 4-го відділення Львівської обласної інфек­ційної лікарні Тамілою Алек­санян, яка щепилася від ковіду однією з перших серед лікарів в Україні.

— Уже рік ваша лікарня бо­реться з ковідом. Що зміни­лося за цей час? Як хвороба проявлялася на початках і як виглядає тепер?

— Із перших днів вийшло зо­всім не так, як ми планували. На початках не знали до кінця, як потрібно лікувати. Протоко­ли, які надала ВООЗ, довелося на ходу змінювати. І вже на почат­ку літа ВООЗ визнала, що ці про­токоли не відповідають справж­ньому перебігу хвороби. Клініка змінилась, зараз перебіг хворо­би інший, ніж був минулої вес­ни чи влітку. Якщо на початках від ускладнень помирали переважно хворі, які мали за 60 і більше ро­ків, то зараз із важкими формами лежить багато молодих людей.

— Чи впливає на важкість захворювання той факт, як вірус потрапив в організм, і концентрація вірусу?

— На мою думку, впливає. Спостерігаємо, що, наприклад, одна людина в сім’ї ходить на роботу і там заразилась. Але отримала невеличку дозу віру­су. Переносить хворобу відносно легко. Але у гострому перебігу хвороби виділяє велику кількість збудника. І та людина, яка пере­буває з нею вдома, у закритому просторі, може дістати набагато вищу дозу збудника. І потрапляє до нас у лікарню з важким пере­бігом хвороби. На нашу думку, той, хто дістав меншу дозу, наба­гато легше хворіє, ніж той, який дістав вже повну дозу.

— Що порадите людям, які відчули перші ознаки хворо­би? Що треба робити, аби не довести ситуацію до реані­мації?

— Щойно відчули перші озна­ки хвороби, негайно повідом­те сімейного лікаря. Звичайно, у робочий час. Усі сімейні ліка­рі знають алгоритм лікування у перші дні. У чому найбільша не­безпека коронавірусної інфек­ції? Зазвичай у перші дні неви­сока температура, біль у горлі, покашлювання, ломота в тілі, і на тлі лікування через тиждень людина почувається краще. Ду­має, що має легку форму чи що вже здорова, і починає легкова­жити, припиняє лікування. А усі погані події за коронавірусної інфекції розвиваються на друго­му-третьому тижні хвороби. На другому тижні з’являється пнев­монія, яка може стати фаталь­ною, починаються тромбози, ускладнення з боку ендокрин­ної, серцево-судинної, нервової систем. Коронавірусна інфекція вражає майже всі органи.

— Як можна запобігти важ­кій формі хвороби?

— Різко обмежити рухову ак­тивність: ліжковий режим! Ін­тенсивний питтєвий режим — не менше трьох літрів теплої води протягом доби! Якщо розвива­ється пневмонія, треба лежати у ліжку лише на животі. Закону гравітації ніхто не скасовував — лежання на спині призводить до ущільнення легень, і тоді дода­ється тяжка застійна пневмонія до тієї, що вже є.

На жаль, були випадки, коли лікували важкого пацієнта кіль­ка тижнів, стабілізували його стан, він вже нормально дихає, плануємо виписку… І раптом у нього тромболія легеневої ар­терії або гостра зупинка сер­ця на тлі лікування. І ми нічого не можемо зробити, хоча були впевнені, що найгірше позаду, що ця людина житиме. А паці­єнт, попри всі наші зусилля, по­мирає зовсім від іншого… Після таких випадків кілька днів не мо­жемо прийти до тями.

— А чи можна унеможливи­ти такі випадки?

— На жаль, неможливо. Є про­токоли лікування, загальна схе­ма лікування. Але у людини чо­мусь трапилася тромбоемболія легеневої артерії. Людина, на­певно, мала тромб у нозі, з яким жила багато років. І на тлі хворо­би той тромб відкривається…

І ще. Чимало пацієнтів, майже кожен п’ятий, які перенесли тяж­кі форми ковіду, до пів року після одужання опиняються у якомусь іншому лікувальному закладі на стаціонарному лікуванні.

— З якими хворобами?

— Зазвичай це серцево-су­динні недуги, розлади нервової системи.

— Ви одна з перших меди­ків, що щепилися від ковіду. Як почуваєтеся?

— Почуваюся нормально. Сподіваюся, що виробляться антитіла і матиму імунітет.

— Якісь неприємні відчут­тя були?

— Ніяких відчуттів. Місце ще­плення не болить. Навіть тієї ді­рочки, де був укол, ніхто з моїх колег не міг розгледіти.

— А є у вашій лікарні ліка­рі, які не хочуть щепитися? Не довіряють цій вакцині?

— У нас таких немає. Наші лі­карі — грамотні.

— Але в Україні чимало ме­диків, які відмовляються вак­цинуватися…

— Думаю, відмовляються ті, хто не ходить щодня до хворих на коронавірус пацієнтів. Ри­зик захворіти на коронавірус і якийсь гіпотетичний мінімаль­ний ризик стосовно щеплення — не до порівняння! Навіть най­гірша вакцина, на думку спе­ціалістів, це краще, ніж легка форма ковіду. Адже ще не про­ведено дослідження тих, хто пе­рехворів на ковід. Ніхто не знає, якими можуть бути віддалені на­слідки. Не забувайте, що коро­навірус спричиняє зміни у крові. З’являється мікротромбування. Зараз дуже багато інфарктів та інсультів у молодому віці, спри­чинених перенесеним корона­вірусом. Навіть легка форма ко­віду може призвести до гострої ішемії, яка закінчується смертю.

— Українці не довіряють вакцині, бо вона з Індії, тому вважають її неякісною? Якби держава домовилась з ви­робниками американської вакцини Pfizer, то, думаю, охочих вакцинуватися було би значно більше.

— Хто вважає, що індійська вакцина неякісна?! Ті, хто у Фейсбуці дає поради на сторін­ці «Людоньки, порадьте». Які ро­блять в одному реченні три по­милки… Щодо якості індійських препаратів. Я як лікар багато років призначаю і використовую препарати, які виробляють саме в Індії. Сказати, що вони нее­фективні, що дають побічні на­слідки, не можу, це було би не­правдою і несправедливо. Крім того, в Індії закуповується бага­то вакцин для дітей від дифтерії, правцю, які давно себе добре зарекомендували.

— Якщо людина перехворі­ла, варто вакцинуватися?

— Це питання до кінця не ви­вчене. Вважається, до пів року людина може не вакцинуватися.

— Знайома сімейна лікар­ка попросила вас запитати: вона не хворіла на ковід, але всі її рідні — чоловік, син — пе­рехворіли. Чи варто їй щепи­тися?

— Якби я була на її місці і до­вкола мене вже всі перехворіли, я би обов’язково вакцинувалася. Власне тому, що не хворіла. Усі мої рідні й близькі обов’язково будуть щепитися за найменшого доступу до вакцини.