Глава МЗС Словаччини вибачився за свого прем’єра

До міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби зателефонував його словацький колега Іван Корчок і попросив пробачення за неприпустиму репліку свого «шефа» — прем’єр-міністра країни Ігоря Матовіча. Такого вибачення вимагало українське МЗС. Через це навіть викликало на килим посла Словацької Республіки в Україні Матуша Корбу…

У міждержавному інци­денті не обійшлося без російського чинника. 1 бе­резня словацький уряд закупив два мільйони доз сумнівної ро­сійської вакцини проти корона­вірусу «Спутнік V». Це спричини­ло у Словаччині політичну кризу: через такі торги з парламент­ської коаліції пригрозили вийти дві фракції. А це неминуче при­звело би до відставки кабінету міністрів.

Про «подію дня» Ігор Ма­товіч розповідав у своєму радіоінтерв’ю. Журналіст іронічно запитав главу словацького уря­ду, що саме той пообіцяв росі­янам у відповідь за постачання вакцини. На що прем’єр, наче та базарна баба, візьми й ляпни: «Закарпатську Україну»… Зго­дом, зрозумівши, що патякнув дурницю, почав виправдовува­тися, сказав, що пожартував, що нічого Кремлю не обіцяв. Але довгий язик одного з керів­ників держави зробив свою по­гану справу — кинув тінь на тра­диційно дружні стосунки між Україною і Словаччиною.

Глава зовнішньополітичного відомства України відреагував миттєво. «Нехай обміняє на кілька регіонів Словаччини», — написав Дмитро Кулеба у соцмережах. А потім уже були й офіційні дипломатичні демар­ші. МЗС України у своїй заяві вимагало офіційних вибачень від прем’єр-міністра Словач­чини Ігоря Матовіча за неко­ректні висловлювання. Наго­лосило, що «подібні „жарти“ є особливо образливими для України в умовах російської агресії та окупації Криму і час­тини Донбасу». У заяві вітчиз­няного МЗС також йдеться: «Незалежно від мотивів, жан­ру чи контексту, заяви глави словацького уряду, які напря­му зачіпають територіальну ці­лісність України, є категорично неприйнятними і такими, що негативно впливають на друж­ню і добросусідську атмосфе­ру українсько-словацьких від­носин».

Коментар для «ВЗ»

Євген Магда, виконавчий директор Інституту світової політики

Швидкість реагування українського МЗС у мене не викликає запитань. Але є одне «але». Якщо ми тільки захищаємося, то пе­ребуваємо у більш слабкій позиції. Нам треба бути наступаль­ними, проактивними. Якщо не формуємо і не доносимо власну позицію, не просуваємо її максимально інтенсивно, то опиняє­мося у слабкій ситуації. Образно кажучи, граємо другим номе­ром. А це у сучасному світі поганий сигнал. Коли є такі негатив­ні вияви «несвідомого» у наших сусідів, які мали би бути нашими партнерами, то це створює серйозні проблеми. Подібні речі ма­ють підштовхувати нас до більш активного просування національних інтересів. Якщо ми цього не робимо, нам так чи інакше нав’язуватимуть чужі. Не має значення, в якій формі нам ро­блять неприпустимі закиди: жартами чи напівжартома. Зневаж­ливе ставлення до України, якщо його допустити, ми відчувати­мемо у всьому: у міжнародній підтримці, в інвестиціях, які ніяк до нас не доходять, попри «інвестиційні няні»… У керівництва нашої держави немає чітких зовнішньополітичних месиджів, які озвучують єдиним голосом і які змушували б з нами рахуватися.