«Вражає, що його злочини залишалися невідомими, – ні батькам, ні педагогам, ні у храмі…»

Сторона захисту наполягає на повторній судово-медичній експертизі.

У Галицькому суді відбулося підготовче засідання у справі 47-річного львів’янина Романа М., колишнього керівника незареєстрованого молодіжно-християнського товариства «Діти Христа», якого підозрюють у розбещенні та зґвалтуванні неповнолітніх. Нагадаємо, правоохоронці відкрили 11 кримінальних проваджень, описали 147 епізодів розбещення дівчат віком від 10 років, із них 20 зґвалтувань. Йдеться про 2005−2012 роки.

На судове засідання прийшли четверо по­терпілих. Серед них Ірина, яка у грудні 2019 року звернулась у поліцію з за­явою, звинувативши Романа М. у розбещенні, коли їй було 9 років.

«Один випадок із потерпілою включає по кілька епізодів, тобто однорідних дій щодо неї протягом певного часу. Є такі особи, які не бажають говорити про ми­нуле, приховують обставини. У справі фі­гурують шестеро потерпілих. У деяких випадках маємо конкретну дату, час, міс­це. Тоді обвинувачений був керівником незареєстрованої релігійної просвіт­ницької організації, яку діти відвідували. Не встановлений факт, що він конкрет­но залякував чи погрожував потерпілим. Змалечку схиляв дівчат до таких дій, по­чинав з розбещення і до статевих сто­сунків. Тобто сформував у дітей бачення, що це щось звичайне», — каже прокурор відділу захисту інтересів дітей та протидії насильства Львівської обласної прокура­тури Володимир Телепко.

Згідно з даними слідства, окрім свід­чень потерпілих, є докази здійснення злочину щодо неповнолітніх на електро­нних носіях, які вилучені під час обшуку в помешканні Романа М. Зокрема, фото і відеоматеріали, які знімав сам підозрю­ваний.

Романові М. 24 вересня 2020 року вручили підозру у вчиненні злочину, пе­редбаченого статтею 156 (розбещення неповнолітніх), статтею 152 (зґвалтуван­ня особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної зго­ди), статтею 155 (статеві зносини з осо­бою, яка не досягла шістнадцятирічного віку) Кримінального кодексу України. Суд обрав йому запобіжний захід у вигляді перебування під вартою у СІЗО.

Підозрюваного у зал засідання 3 бе­резня поліцейські привели попід руки, він ледь йшов, ні на що не реагував, ні з ким не розмовляв, потім сидів, похитую­чи головою. «Є необхідність призначен­ня психіатричної експертизи. Вона була проведена давніше, і від того часу його стан погіршився. У такому стані озна­йомлювався з матеріалами справи, об­винувальним актом. Його стан з кожним місяцем погіршується. Ми подали запи­ти в СІЗО, чи його обстежували, але від­повіді не отримали», — говорить адвокат обвинуваченого Богдан Бень.

Потерпілі вважають, що підозрюваний вдає, що він психічно хворий, йому не ві­рять…

Підозрюваний від 1991-го до 1996 р. навчався у Львівській духовній семінарії Української греко-католицької церкви. За інформацією «Радіо Свобода», піс­ля навчання не висвятився на священ­ника, не пішов у монастир, залишився світською людиною. Він знав релігійне середовище і після семінарії почав до­помагати християнському товариству «Діти Христа», яке ще наприкінці 80-х ро­ків, у роки підпілля УГКЦ, створило ду­ховенство для християнської освіти мо­лоді. Наприкінці 90-х років товариство мало невелике приміщення при монас­тирі студитів у Львові, яке використову­вало для зберігання речей і продуктів, що надавали благодійники.

Із 2001 року Роман М. очолив това­риство і відтоді почав працювати само­стійно, окремо від церковної громади. Коли монахи дізнались, що називає себе «братом Романом», попросили звільни­ти складське приміщення, а благодійни­ків поінформували, що це світська лю­дина, яка не може говорити від імені монашої спільноти.

«Ми мали до нього претензії, що він називається „братом“, не маючи на це права. На це звертали йому увагу, але він уже діяв самостійно, відгородився від церкви. Він мав тут лише приміщення для складу. Тут у нього не було класів для занять. Він діяв поза нашою церквою. Ми почали ремонт приміщення і попросили його піти, забрати свої речі, бо він до нас не належав, діяв сам по собі, його вже роками не можна було контролювати. Наша парафія при церкві Михаїла про­сто цією ситуацією, яка сталась, приго­ломшена», — каже ігумен студитів отець Йона (Йозеф Максім).

Із 2003-го по 2018 р. Роман М. працю­вав координатором зовнішніх зв’язків у школі-гімназії Святої Софії. Туди до ньо­го приходили діти з товариства «Діти Христа». Підозрюваний шукав фінансові можливості для дітей, які хотіли б навча­тися у цій школі, але не мали такої мож­ливості, шукав гранти та спонсорські ко­шти. У його поведінці нічого підозрілого не було. Про це розповіли журналісту «ВЗ» педагоги у школі.

Я запитала прокурора відділу за­хисту інтересів дітей та протидії на­сильства Львівської обласної проку­ратури Володимира Телепка, чи не заперечуватиме все-таки сторона обви­нувачення щодо призначення повторної експертизи?

— Чи може підозрюваний симулю­вати? — запитую прокурора.

— Він так поводився і під час досудо­вого розслідування. З огляду на цю по­ведінку і те, що перебував раніше на лі­куванні у психіатричних закладах, була призначена судово-медична експер­тиза. За висновком експертизи, він від психічних захворювань не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Тобто підстав для за­стосування примусових заходів медич­ного характеру не було. Тому ми у за­гальному порядку справу скерували до суду. Але його захист наполягає на тому, що з того часу, як була проведена психіатрична експертиза, минуло бага­то часу, і його стан погіршився.

У суді ця справа буде розглядатися ще тривалий час. Відтак у суду можуть виникнути сумніви. І ці сумніви краще розвіяти. Тобто ми не будемо запере­чувати щодо проведення психіатричної експертизи, щоб розставити всі крапки над «і».

— Є інформація, що в однієї із жертв були стосунки з підозрюваним уже в дорослому віці і між ними виник серйозний конфлікт. Начебто вона була винна підозрюваному великі ко­шти. Чи це правда?

— Я не можу вам розповідати про осо­бисті стосунки потерпілих з будь-ким. Але мені про таке невідомо. Якщо вас ці­кавить, чи вони були співмешканцями, то не були. Якщо хтось говорить про якісь особисті підстави… Нас не цікавить: були у неї особисті підстави для подачі цієї за­яви чи не були. Не має значення, чи вона йому на якомусь етапі хотіла це пробачи­ти, чи вирішила не пробачати. У нас є до­кази, що він вчиняв такі злочини, які не залежать від показань самих потерпілих. Його дії є злочинними, незалежно від того, які стосунки між ними потім склали­ся. Потерпілих у суді є шестеро. Хоча на­справді їх більше. Проте ці люди відмо­вилися брати участь у судовій справі в силу певних обставин. На таке треба на­важитися.

— Наскільки підозрюваний є зухва­лий, хитрий? Як його можна охарак­теризувати?

— Жодним з цих слів його не можна описати. Вражає, що стосовно стількох людей протягом тривалого часу вчиняв злочини, які йому інкримінують, і це за­лишалося невідомим — ні батькам, ні пе­дагогам, ні взагалі оточенню — ні у школі, ні у храмі. Все починалось з малого. Він намацав, знаходячи слабкості дітей, такі можливості для задоволення своїх при­страстей.

— Чи заробляв він на відеоматеріа­лах, які сам знімав?

— Ні!

Наступне судове засідання у цій спра­ві відбудеться 15 березня, обвинуваче­ного залишили під вартою у СІЗО.