“Кожен депутат, який голосував за міністра-плагіатора,— маленький зелений гівнюк...”

Народні депутати від демократичної опозиції (серед них Володимир В’ятрович, Олег Синютка, Володимир Ар’єв) внесли проєкт постанови Верховної Ради про звільнення Сергія Шкарлета з посади міністра освіти і науки (того особисто лобіював президент). Свою вимогу мотивували тим, що голосування за чиновника-плагіатора було сфальшовано — щонайменше двоє нардепів із проросійської ОПЗЖ, які, як показало табло, тиснули кнопку «за» (Медведчук і Суркіс), того дня взагалі були відсутні у парламенті.

Під час зустрічі із головою В Р Дмитром Разумковим представники «Європейської Солідарності», «Голосу» вимагали покарати кнопкодавів. Спікер обіцяв розібратися, запевняв, що поставить додаткові камери спостереження. Тільки й усього…

До обрання одіозного Шкарлета доклалися і парламентарії із Галичини — члени фракції «Слуга народу» Заблоцький, Камельчук, Копанчук, Саламаха, Шипайло, Юраш. Верещук та Тістик утримались. Чимало виборців, зокрема педагогів, які на виборах підтримували цих нардепів, категорично виступали проти міністра, який компрометує вітчизняну освіту. Тож як після своїх «за» ці «слуги» дивитимуться в очі громадянам? Як пояснюватимуть їм, що благословили на державну роботу особу, яка краде чужу інтелектуальну працю?

Доволі різко про тих, хто підтримав Шкарлета, висловився відомий громадський діяч, журналіст, історик Вахтанг Кіпіані: «Кожен депутат, який голосував за плагіатора — гівнюк. Маленький зелений гівнюк.»

До слова, деякі зі згаданих нардепів із президентської фракції виявили дивовижну пасивність під час ухвалення Постанови В Р про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2021 році.

Представниця Рави-Руської Ірина Верещук і повпред Дрогобича, Трускавця, Борислава, Стебника Орест Саламаха взагалі не голосували за це питання. А Юрій Камельчук (його до парламенту обрали виборці Червонограда, Сокаля, Кам’янка-Бузького району) під час голосування за пам’ятні дати і ювілеї утримався. Невже їм байдуже, що наступного року на державному рівні відзначатимуть 1025 років із часу спорудження Десятинної церкви, 70-річчя першого космонавта Леоніда Каденюка, 950 років із часу першої писемної згадки про Старий Самбір, 800 років із дня битви під Галичем, 820 років із часу народження князя Данила Галицького, 425 років із часу створення Української греко-католицької церкви, 100-річчя з часу створення у Львові Українського таємного університету, 100 років із часу проведення І Всеукраїнського православного церковного собору, на якому підтверджено автокефалію Української православної церкви? А також — 100 років із часу проведення Другого Зимового походу Армії Української Народної Республіки, 100-річчя заповідника «Асканія Нова», ювілей конструкторського бюро О. Антонова, соті роковини початку штучного Голодомору, 170-річчя знаменитого львівського архітектора Івана Левинського, 150-річчя композитора Філарета Колесси. А ще — 90-річчя правозахисника Івана Дзюби, 80-річчя актора Богдана Ступки, 100-річчя мецената Петра Яцика. Зрештою, — відзначення 30 років із дня ухвалення Верховною Радою України Акта проголошення незалежності України і ювілей Всеукраїнського референдуму про суверенітет України.

Постанову Верховної Ради про пам’ятні дати і події підтримали всього 238 парламентаріїв. Якби ще півтора десятка «представників народу» проігнорували цю тему і постанову провалили — як виглядав би законодавчий орган перед нашими славними попередниками, які своїм життям доклалися до творення сучасної України?