Харків без Кернеса

Друге за кількістю населення українське місто Харків залишилося без влади. Точніше, без міського голови, яким упродовж останніх десяти років незмінно був Геннадій Кернес, помітна фігура у системі місцевого самоврядування, що мала вплив і на регіональну політику. У ніч на 17 грудня 61-річний Кернес помер у берлінській клініці «Шаріте» від ускладнень, спричинених коронавірусом.

Кернес зліг невдовзі після по­чатку цьогорічної виборчої кам­панії. І переконливо виграв її (набрав 60,34% голосів), не про­водячи агітації — із середини ве­ресня був прикутий до ліжка. З Німеччини, куди його терміново доправили чартером, час від часу надходили повідомлення про критичний стан мера, але в його команді спростовували це. І обі­цяли, що 9 грудня, на першу сесію новообраної міськради, де мали «коронувати» нового-старого го­лову, Кернес прибуде особисто.

Цього не сталося. Від іме­ні переможця перегонів у міськраду надійшла електронна зая­ва із його електронним підписом. У міській територіальній вибор­чій комісії вважали, що цього… достатньо. Так само там не вва­жали обов’язковим, щоб Кернес публічно складав присягу — мо­тивували, що такий ритуал потрі­бен тим, хто мером стає вперше. А Кернес, мовляв, працює ним від 2010 року, тоді й виголошував клятву…

Таку «візантійщину», процедур­ний нігілізм можна було пояснити лише одним — соратники Керне­са до кінця сподівалися, що їхній «всесильний» патрон одужає. Не дуже опиралися й опоненти, які, здавалось, боялися Кернеса, на­віть коли той перебував у реані­мації.

За законом, у разі припинення повноважень або смерті керівни­ка органу місцевого самовряду­вання його обов’язки має вико­нувати секретар цього органу. У даному випадку другий номер ви­борчого списку «приватної» партії «Блок Кернеса — успішний Харків» Ігор Терехов. Коли Центральна виборча комісія оголосить нові вибори міського голови Харко­ва, невідомо. Голова громадян­ської мережі «Опора» Ольга Айвазовська пояснила: «Не піз­ніше як на 15-й день після смер­ті міського голови особа, яка на цей час здійснює повноваження міського голови, звертається до Верховної Ради із клопотанням щодо призначення позачергових виборів. Таке клопотання парла­мент розглядає не пізніше ніж у 90-денний термін з дня достро­кового припинення повноважень відповідного голови». Експерт каже, що розгляд цього питання з різних причин можуть розтягнути і на роки.

Багато що залежатиме від міс­цевих еліт, які визначатимуть між собою, хто може «достойно заміни­ти» Геннадія Адольфовича. Не ви­ключено, що такою фігурою стане давній його друг Михайло Добкін.

У покійного Кернеса був не­простий життєвий шлях. Його не взяли в армію (начебто че­рез психопатію), працював слю­сарем, розливальником молока, майстром з ремонту годинни­ків і пошиття одягу. За Кернесом тягнеться довгий кримінальний шлейф: його називали наперсточ­ником, спекулянтом, шахраєм, торгашем наркотиками. Кернес побував за ґратами… Паралель­но з власним бізнесом Кернес за­нурився у політику. Його друзями були представники полярних по­літичних таборів — від «помаран­чевого» Авакова до проросійсько­го Добкіна. Кернес був «на ножах» з харківським бізнесменом Ярос­лавським, потім помирився з ним. Мав українофобські погляди. Відзначався хамством — обіцяв недолугих своїх чиновни­ків «помножити на нуль». За ра­дикалізм у Харкові його любили. «Народною» ця любов стала після замаху на життя Кернеса у 2014 році. Лише завдяки професіона­лізму ізраїльських лікарів він за­лишився живим. Був прикутим до інвалідного візка, але залишав­ся першим номером у харківській політиці.

17 грудня «епоха Кернеса» за­вершилася.