Як живуть латиші в Україні?

Зараз у Латвії перебувають приблизно 40 тисяч українців, які змушені були переїхати туди через широкомасштабне вторгнення рф, і мають статус вимушених переселенців. За даними перепису за 2001 рік в Україні мешкало понад пʼять тисяч латишів.

Українці та латиші завжди були спорідненими народами, допомагали одне одному вижити під час воєн, окупацій і у радісних подіях: від розбудови міст, розвитку науки, культури до впровадження інновацій.

Про це під час відеоконференції у межах старту презентації наукової праці «Латиші в Україні» у Львівському національному університеті імені Івана Франка, розповіла
докторка філологічних наук, почесна докторка Латвійської академії наук, історикиня культури та бібліотекарка з багаторічним стажем Вента Коцере.

Відеоконференцію про «фішки» наукової праці «Латиші в Україні» організував Почесний консул Латвійської Республіки у Львові Володимир Гарцула.

Науковиця працювала у найстарішій бібліотеці країн Балтії (заснована 1524 року) — Академічній бібліотеці Латвійського університету: 25 років на посаді директорки. Пані Вента багато років займається ґрунтовними історичними дослідженнями стилю життя латишів, які мешкали в Україні: який їх вклад у розбудову міст. Зокрема, презентацію організувала у «Зонта Клубі» Риги.

Дослідниця каже, з 1929 до 1939 року у Львові було найменше латишів. Вони працювали переважно у Львівському національному університеті імені Івана Франка науковцями, викладачами, а також студентами. Ще у місті Лева були латиші з когорти військових.

Чим займалися латиші у кавовій столиці України?

«Львів — єдине місто України, яке досліджене найменше щодо проживання тут латишів, — каже Вента Коцере під час відеоконференції. — Латиші поїхали зі Львова на свою Батьківщину у 20-х роках. Бо у 1918 році була оголошена вільна Латвійська республіка».

Як зазначила під час відеоконференції завідувачка лабораторії Центру країн Північної Європи, доцентка кафедри міжнародної безпеки та стратегічних студій факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка Маріанна Гладиш, Франковий університет готовий запросити в гості науковицю Венту Коцере, аби вона презентувала свою унікальну працю «Латиші в Україні». Пані Вента радо погодилася, бо має що розповісти, а також неабияк скучила за містом. Була у Львові ще у 2012 році. Каже, Львів її дуже сподобався, особливо Львівський національний університет імені Івана Франка.

«До широкомасштабного вторгнення рф я була в Україні 52 рази, — ділитися враженнями Вента Коцере з журналісткою „ВЗ“. — Багато виступала на наукових конференціях України, купалася у двох морях — Чорному та Азовському. Була в Донецьку, тішилася там цвітом троянд. Колись гостювала також в Криму. Мені дуже подобається Україна».

Харків тримає пальму першості щодо латишської громади

Вента Коцере каже, найбільше їй, як дослідниці, довелося гостювати у Харкові і це не випадково. Тут здавна була найбільша громада латишів. У давнину в першій столиці України працювала спілка латишських письменників, виходили у світ наукові видання, працював театр… У 1899 році у Харкові діяло Латишське товариство взаємодопомоги. Під час Першої світової війни сюди були евакуйовані кілька заводів з території сучасної Латвії.

«Як дослідницю мене цікавлять ті регіони та міста України, де проживали латиші. Це Харків, Одеса, Київ, Дніпро, Херсон, Львів, — відзначає пані Вента. — Чимало латишів сьогодні проживає у Києві. Мені приємно, що в 2019 році у столиці України утворилося потужне латишське товариство — найбільше в Україні. Я мала багато виступів у Харківському національному університету імені Каразіна. Наші звʼязки щодо наукових досліджень колосальні».

Вента Коцере планує видати книжку про архітектора, педагога і художника латвійського походження Юлія Цауне. Фахівець чимало років працював у Харкові, звів там красиві історичні будівлі. «Його будівлі - родзинка Харкова, — продовжує пані Вента. — Дякувати Богу, вони на місці, російські ракети їх не пошкодили».

У 1896 році Юлій Цауне створив проєкт перебудови Харківського залізничного вокзалу. Поруч звів будівлі електростанції та амбулаторної лікарні. Історики кажуть, що перебудова харківського вокзалу була подією великого масштабу. Про це писали у Харківських губернських відомостях та газеті «Південний край».

Не Харковом єдиним. Науковиця Вента Коцере каже, що в роки першої світової війни у Херсоні теж була латишська громада. Сюди евакуювали морехідні училища з Латвії, це зафіксовано в архівах Херсона. Пані Вента не встигла глибше дослідити Херсонські архівні документи, та обіцяє зробити це, як трапиться нагода поїхати в південні регіони України.