«У 2020 році отримали нуль препаратів»

Уся увага українських посадовців у галузі медицини прикута до ковідних хворих та спеціалізованих лікарень. Та Львівський онкологічний центр, що на вул. Ярослава Гашека, 2, виявляється, має не менші проблеми. Чимало пацієнтів залишились без ліків, які мають отримувати згідно з законом від держави безкоштовно. Відтак змушені їх купувати самотужки. Правда, де взяти на це кошти? Адже вартість таких медикаментів може сягати і 6 тисяч грн за один укол. Журналіст «ВЗ» спробувала розібратись, чому склалася така патова ситуація.

У міністерстві охорони здоров’я мені пояснили, що оскільки МОЗ — розпо­рядник коштів, можливо, лікар­ня не вчасно сформувала заявку на ліки… У лікарні розводять ру­ками, мовляв, все зробили вчас­но. Чимало препаратів, які отри­мали раніше, уже використали. У 2019 році не усі замовлені ліки приїхали. «Натомість у 2020 році отримали нуль препаратів. Ма­ємо величезне запізнення з по­ставками медикаментів», — ска­зав журналісту «ВЗ» заступник головного лікаря Львівсько­го онкоцентру, начмед Орест Тріль.

Міністерство охорони здоров’я звернулося до обласного департаменту охорони здоров’я ЛОДА щодо ситуації, яка скла­лася з поставкою лікарських препаратів для лікування онко­логічних хворих за кошти дер­жавного бюджету. Там надали відповідь: «За інформацією КНП ЛОР «Львівський онкологічний регіональний лікувально-діа­гностичний центр», для лікуван­ня онкологічних хворих за раху­нок централізованих поставок з МОЗ станом на 01.11.2020 року надійшло лікарських засобів на загальну суму 41 493,2 тис. гри­вень за рахунок замовлень 2018−2019 років, а саме: за 2018 рік — 26 798,70 тисяч грн, за 2019 рік — 14 694,50 тисяч грн, за 2020 рік — 0, 00 грн.

Постачання лікарських засо­бів для лікування онкологічних хворих, передбачених на 2020 р. за кошти державного бюдже­ту, на сьогодні не розпочалося. Окрім того, для діагностики і лі­кування онкологічних хворих за кошти обласного бюджету на ви­конання програм було закупле­но витратні (контрасти) матеріа­ли на загальну суму 4000,0 тисяч грн. Залишки лікарських онко­логічних препаратів відображе­но на сайті департаменту охо­рони здоров’я, на E-ліки та на інформаційній дошці в установі КНП ЛОР Львівський онкологіч­ній центр".

Доречно було б більше інфор­мувати пацієнтів, які ліки можуть отримувати від держави безко­штовно. І ще один нюанс: ліки для онкохворих коштують неде­шево, є певні ділки, які прода­ють їх без української реєстра­ції. Натомість пропонують ліки з… турецькою реєстрацією. Від­так такі ліки коштують удвічі де­шевше. Та чи якісні такі медпре­парати?

Журналіст «ВЗ» попросила прокоментувати ситуацію з ліка­ми для онкопацієнтів заступни­ка міністра охорони здоров’я у 2016−2019 рр., доктора медичних наук Романа Іли­ка. «Судячи з повідомлень, які з’являлися, були невчасно орга­нізовані міністерством і проведе­ні тендери із закупівлі онкопре­паратів, — каже Роман Ілик. — Є міжнародна організація ПРООН, яка займається закупівлею он­копрепаратів. Вони мають зна­ти, що для лікування раку грудей в Україні такого-то препарату на наступний рік потрібно стільки-то. Для лікування раку головного мозку потрібний такий-то пре­парат… І от коли міністерство дає їм цю потребу, сформовану у так званих експертних групах, тоді розуміють, скільки чого ма­ють закупити. І скільки на це дер­жава дає фінансування. Якщо є бюджет, вони, згідно із заявле­ної і визначеної потреби, замов­ляють. Якщо вчасно встигли за­мовити у фармкомпанії, то вона їм виробляє ті ліки, і вони на­ступного року їх забирають. Так само з вакцинами, з будь-якими препаратами. Можна аналогію провести з хлібом. Хліб не пе­чуть так, щоб лежав два чи три тижні, псувався, а його викида­ли. Так само і ліки. Їх не роблять, щоб десь лежали, а потім термін придатності минав. Фармацев­тичні компанії формують реаль­ну потребу: скільки ліків потрібно для України, Молдови, Німеччи­ни, Франції… У тих країнах, де реалізують той чи інший препа­рат. Формують загальний пул, 10−20% роблять запасу. Якщо ви не встигли оформити замовлен­ня, виробник каже: „Вибачте, а де ви були раніше?“. Вони не бу­дуть під одного замовника нала­штовувати лінію. Їм це невигід­но».

«Видно, щось у цих закупів­лях не працює, якщо ліки вчасно не надходять до медзакладу», — кажу. «Лікарні подають заявки, з цим проблем немає, — пояснює Роман Ілик. — Інша справа, чи за­явка є такою докладною, якою б мала бути? Скільки буде онкохворих з раком молочної залози у наступному році? Звідки ви зна­єте. Приблизно орієнтуєтесь за показниками минулого та поза­минулого року. Зі всіх областей збирають інформацію і форму­ють загальноукраїнську потре­бу. Засідає експертна група, яка вирішує, які ліки купувати для лі­кування тої чи іншої патології. І тут починається корупційна істо­рія. Фармкомпанії починають за­цікавлювати цих експертів, про­понувати їм вигідні умови, щоб ті проштовхували певні препара­ти. Одні кажуть: „Ці хороші пре­парати“, інші: „Та ні, це барахло“. Починається лобізм тої чи іншої фармкомпанії. Згодом доходять до якогось спільного знаменни­ка. Вирішують, які препарати, скільки їх потрібно. Згуртовану заявку передають до міжнарод­ної організації».

«Я так розумію, що вони у цьому році це все „профукали“, — додає Роман Ілик. — Міністри змінювалися, ніхто цим толком не займався. Кожен намагаєть­ся зняти зі себе відповідаль­ність. Був один міністр, при ньо­му формувався список-перелік. Щось не так зліпили. Прийшов інший міністр і каже: „Почекайте, мені треба у всьому цьому розі­братися“. Час іде. Питання затя­гується, а ліків немає».

Народна депутатка (фрак­ція «Голос»), заступник міні­стра охорони здоров’я 2018−19 рр. Ольга Стефанишина каже кореспонденту «ВЗ», що цього року ліки для онкохворих закуповує державне підприєм­ство «Медзакупівлі України». «У 2020 році медзакупівлі препара­тів були провалені. Міністерство їх гальмує. Проведення тенде­рів розпочалося наприкінці лип­ня. Тоді міністерство охорони здоров’я видало наказ, що дер­жавне підприємство має кожен крок погоджувати з міністром. Тендери зупинилися. На сьогод­ні вісім тендерів завершені. Але ці ліки ще треба доставити. Є ба­гато іноземних ліків. Поки дої­дуть, буде вже наступний рік».

«У мене є така інформація, що є учасники тендеру, які подали до суду. Не згодні з тим, що про­грали у тендері. Відповідно, ліки зависли», — кажу. «Думаю, не до суду. Могли подати до Антимо­нопольного комітету. Це кла­сичний метод зниження конку­ренції і гальмування тендерів. Але основна причина — це спро­ба міністерства перебрати на себе увесь процес. Це кричущий факт, це гальмує закупівлю. І це корупція. Міністерство не по­винно втручатися у цей процес. Процес має бути незалежним», — пояснює пані Стефанишина.

«Тобто Україна буде відмов­лятися від послуг міжнародних компаній щодо закупівель мед­препаратів?» — запитую. «Дер­жавне підприємство „Медзаку­півлі України“ було створено у 2018 році. Воно має перебрати на себе всі закупівлі. Цього року діє змішана система. Частину препаратів купують міжнародні організації, частину — державне підприємство. Зокрема, і препа­рати для онкології. Це підприєм­ство працює за європейськими стандартами».

«Чи можна спрогнозува­ти, коли ліки все-таки потра­плять до пацієнтів?». «Деякі ліки не встигнуть поставити до кінця року. Ліки іноді виготовляють пів року-рік. Сьогодні ще ситуація з Covid-19. Звичайно, є перебої у поставках, у виробництві. А паці­єнти без ліків…».