«Шоу, яке погано пахне»
Так оцінюють популістські вояжі президента Зеленського у регіони
Через наближення місцевих виборів і таке не бажане для влади падіння рейтингу партії «Слуга народу» ідейний натхненник цієї політичної сили, президент Володимир Зеленський, узявся всякими способами цей рейтинг підпирати. Для цього автор гасла про життя по-новому вдався до старого і випробуваного можновладцями методу — активне «ходіння у народ». Виходить по-всякому. Переважно — смішно і сумно…
За «совковою» традицією (від якої обіцяв колись відмовлятися), глава держави відвідував нові об’єкти (будувати їх починали за влади попередньої). Перерізав стрічки, тиснув руки героям праці, говорив пафосні слова і суворо картав неповоротких чиновників. А ще талановито грав роль «свого хлопця». У Херсонській області перед телекамерами спробував себе у ролі листоноші, який доставляє селянам продукти і ліки. У миколаївському інтернаті побавився у баскетбол. У Запоріжжі дав козакові розрубати шаблею огірок на своїй долоні. У Дніпрі поїв гамбургер. У рідному Кривому Розі зробив удар по м’ячу перед матчем команди «Кривбас». Цю команду «відродив» за наказом Зе!-президента його колишній партнер по «Кварталу-95» Юзик, нині народний депутат від «Слуги народу» Юрій Корявченков. Зробив це в оригінальний спосіб — шляхом… перейменування ФК «Гірник». Щоб побачити, чи поцілить Зеленський по м’ячу, офіційний поєдинок затримали на годину, чого за регламентом не повинно бути. Ну і ще одна хохма — Зеленський розпорядився розширити трибуни спортивної арени із 16,5 тисячі до 30 тисяч. Бо, мовляв, нема де давати… концерти.
Під час передвиборчих візитів Зеленського по півдню і сходу було не тільки веселе. Але й драматичне і сумне. У Дніпрі охорона президента застосувала силу до кількох людей, зокрема до громадської активістки Аліни Новикової. Її вина полягала лише у тому, що хотіла поставити запитання першій особі держави. Під час цього протиборства дівчині зламали ребро, це засвідчив висновок медиків.
Ну і ще один дніпровський зашквар президентської команди. Про приїзд Зеленського у це місто його голову Бориса Філатова, всупереч протоколу, повідомили не за день-два, а за якихось пів години. Із облдержадміністрації подзвонили негайно приїхати в аеропорт — хоча фізично встигнути на приземлення «борта № 1» уже було неможливо.
Філатов так прокоментував цю зневагу: «Сьогоднішній візит президента у Дніпро перетворився у шоу, яке погано пахне». І порівняв його з іншими епізодами такого шоу: концертом на Софійському майдані, який викликав велике обурення у суспільстві, з передвиборним турне по регіонах. Елементом цього шоу назвав заяву міністра Криклія у присутності президента про те, що у Дніпрі «ось-ось» почнуть будувати новий аеропорт. Хоча тендер на таке будівництво провалено…
Щоб не бути учасником таких ось шоу, Філатов порадив президентові зрозуміти, що країну не побудуєш при допомозі інтриганів, які грають на особистих образах і страхах. Що у політиці треба опиратися лише на тих, хто звик просто працювати. «ПРАЦЮВАТИ! — каже сказав мер Дніпра. — А не молоти язиком, обманювати, видавати бажане за дійсне і вирішувати особисті справи. І ще. Людям, які обіцяли нові стандарти у політиці, не варто зливати свої депутатські списки під мафіозі і олігархів».
Точніше і не скажеш. Філатов — чи не єдиний високопосадовець, який сказав Зе!-президентові таку різку правду-матку. Щоправда, мер після цих своїх гострих слів зізнався, що чекає на нову серію «шоу, яке погано пахне». З обшуками і автоматниками із Києва…
Думка з приводу
Андрій Смолій, політолог
І хто ще заперечить, що країна опускається у дрімучу совдепію? Яке відношення має президент до забивання голів, розрізання огірків чи поїдання шаурми, скажете? У нас — має. І це вже перетворюється не просто на цирк. Це стає якоюсь хворою реальністю теперішньої влади. Всі їм винні, всі мають чекати, от тільки державні справи не можуть дочекатися, поки Зеленський позабиває всі м"ячі, поїсть у всіх «Макдональдсах», поріже всі огірки та просто відірветься під Сердючку чи Потапа.
Дно і ще раз дно! Не люблю це слово, але воно характеризує ганьбу, в яку щодня занурюється країна. Чим далі, тим темніше…