Другу 100-днівку Кабмін у повному складі не переживе
На вихід попросять не лише міністрів-«двієчників»?
![](https://img.wz.lviv.ua/EkPzpu5pHeucn7hOiCufAitu-sE=/428x285/smart/filters:format(webp)/wz.lviv.ua/images/articles/_cover/402047/400603.jpg)
На умовному зростомірі уряду з наймолодшим за всю новітню українську історію 35-річним прем’єром з’явилася перша «зарубка» — 100 днів. Уже на старті дорослі претензії нового Кабміну на швидкий прорив, і не тільки в економіці, наразилися на скептичне «ну-ну» критиків. Скептики кивали не лише на відсутність політично-управлінського досвіду як в очільника уряду Олексія Гончарука, так і у переважної більшості міністрів, а й на приреченість Кабміну стати скрипкою у «Зе!оркестрі», смичок від якої — на Банковій. «Досвід — то наживне. А у розподілі ролей скрипки і смичка свої плюси є: злагоджена гра — краще, ніж постійне перетягування струн між президентом і прем’єром», — парирували обнадіяні. Чим же, крім кадрової оптимізації (її почали з Кабміну, скоротивши кількість портфелів) і переведення урядових засідань у закритий режим, запам’ятався новий уряд за першу 100-днівку?
Пригадуєте коронну фразу, яку перед своїм призначенням у прем’єрське крісло озвучив попередник Олексія Гончарука Володимир Гройсман? «Я вам покажу, що таке управління державою!» — у цих словах особисті амбіції Гройсмана переплелися з заявкою на роль автономної одиниці у системі владних координат. Наступник Гройсмана теж — людина амбітна, що підтверджує не лише історія появи Гончарука на владно-політичній сцені, а й свідчення тих, хто близько з ним знайомий. Але претензії на автономію — це не про нинішнього прем’єра. З перших днів на посаді він чітко окреслив своє місце під «Зе!сонцем», не втомлюючись публічно повторювати, хто у владній хаті — господар. «Я є частиною команди Зеленського. Він — політичний лідер команди, яка була обрана українським народом, той камертон, з яким потрібно звіряти всі складні рішення. Ми — така собі команда менеджерів, яка найнята навести лад у процесах», — змалював свої дороговкази прем’єр в інтерв’ю «Українській правді».
Наче демонструючи, що на одній хвилі з президентом, Гончарук навіть «Зе!фішечки» взявся копіювати. Свій дебютний брифінг у новому статусі влаштував у стилі пікніка на галявині. А записане верхи на електросамокаті першовересневе звернення прем’єра до школярів виглядало як наслідування президентських «тесла-роликів».
Довівши, що на самостійну гру не претендує, Гончарук ще до офіційного прем’єрського старту отримав заохочувальний приз — щедрий мандат на кадрове наповнення Кабміну. Якщо його попередникам доводилося буквально вигризати кожен портфель для своїх «легіонерів» у збірній, яку формували за партійними квотами, то у Гончарука з цим проблем не було. Широке поле для портфельних пропозицій із подачі без п’яти хвилин прем’єра було обумовлене не лише тим, що «монокоаліційний» уряд не треба було ділити з іншими парламентськими гравцями, а й обмеженою кадровою лавою у Банкової.
Формування за командним принципом наразі вигідно вирізняє нинішній Кабмін з-поміж попередників: урядовий човен не хитає у різні боки, бо веслують у ньому синхронно, без зайвих бризків. Якщо у вкрай різношерстій парламентській «Зе!збірній» вже по повній штормить, то «Зе!уряду» все ще вдається уникати масштабних скандалів, замішаних на внутрішніх роздраях. Кадрові тертя з командою попередниці у Мінздоров’я і нашуміле звільнення із подачі міністра інфраструктури Владислава Криклія його заступниці Олександри Клітіної (призначення якої «через ліжко» обговорювали депутати зі «Слуги народу», запис розмови котрих сплив в Інтернеті) поза увагою не залишилися. Але обидві історії не зовсім із репертуару «внутрішньокомандного роздраю».
А ось непоодинокі нападки на прем’єра й окремих міністрів з боку тих, чиї прізвища асоціюються з олігархом Ігорем Коломойським, — це вже ближче до теми. У таран-авангарді — нардепи зі «Слуги народу» Олександр Дубінський та Макс Бужанський. Перший щедро роздав «компліменти» на адресу урядовців, називаючи прем’єра і Ко «персонажами з казок, теорії, книжок», «збірною солянкою з людей, які собачої будки у своєму житті не побудували». Другий услід за Коломойським розчехвостив міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тимофія Милованова, закликавши «вигнати його нах*р», бо «втомив парад дебілів». До хору обурених «соросятами» (так охрестили прем’єра і міністрів, які до роботи в уряді працювали у «ґрантових» організаціях) голосно долучилася Юлія Тимошенко з «Батьківщиною».
Стихія, яку розбурхало намагання президента Зеленського максимально дистанціюватися від Коломойського і вказати на двері тим, хто до останнього сподівався на статус (з відповідними бонусами) союзників «Зе!команди», вдарила по монобільшості у парламенті та підібралася до уряду. Від її потужності залежатиме кількість перших «потопельників» у Кабміні, які вже на початку наступного року намічаються. На Банковій пригрозили розпрощатися з тими, хто не покаже належних результатів роботи. Компанію заслуженим «двієчникам» тут ризикують скласти і міністри, діяльність яких на покарання відставкою не тягне, але ними можуть пожертвувати за принципом «щоб спустити протестну пару у суспільстві і максимально втримати від стрімкого сповзання Зе! рейтинги». Чим вищим буде градус протестних настроїв (а це не в останню чергу залежатиме від старань і можливостей опозиції), тим знаковішими можуть бути жертви. І так виглядає, що серед перших у групі ризику зовсім не «старокадровий» очільник МВС Арсен Аваков, призначення якого обурило не лише активну громадськість, а й представників «Зе!команди» (посаду з випробувальним терміном до кінця року Аваков отримав під особисту відповідальність президента). У списку «передовиків» на виліт експерти озвучують прізвища вже згадуваного Тимофія Милованова, міністра енергетики та захисту довкілля Олексія Оржеля (на його шанси залишитися в уряді може вплинути перебіг опалювального сезону і результати «газтранзитних» переговорів), очільника МЗС Вадима Пристайка (вже наступного тижня проясниться ситуація щодо результатів запланованої на 9 грудня зустрічі у «нормандському форматі»).
Зрештою, Кабмін і від «оптової» відставки не застрахований. Навіть попри річний імунітет, який отримав після затвердження парламентом програми дій уряду. Варіант із самовідставкою прем’єра (добровільно-примусовою), яка потягне за собою звільнення усього Кабміну, ніхто не скасовував.