Парад буде! Незважаючи на Зеленського...

Не погрішу проти істини, сказавши, що мільйони укра­їнців у День Незалежності своєї країни прикипають до телевізорів — щоб побачити військовий парад на Хреща­тику. Душа переповнюється радістю, вірою, впевненістю, гордістю за свою країну та її армію. У багатьох на очі навертаються сльози — най­перше у тих, хто у боях за Україну втратив сина-доньку, батька, внука, друга. Гасла, що лунали над святковим Києвом при чеканному про­ході військових колон «Слава Україні! Героям слава!» були даниною шани тим, хто поліг за Вітчизну, і тим, хто зали­шається у строю, несе бойо­ву вахту. Але, як мовиться, «нові часи — нові обряди». За вказівкою президента Володимира Зеленського, 24 серпня 2019 року військо­вого параду у Києві не буде. Верховний головнокоманду­вач вважає його зайвим…

Відміну цього дійства пре­зидент мотивував дорожне­чею і надмірною «помпезніс­тю». «Зазвичай 24 серпня у нас проходить військовий па­рад. Такий помпезний і точно не дешевий, — зазначив не­давно обраний глава держави у відеозверненні. — Краще ці гроші виділити нашим геро­ям. І ми прийняли рішення ви­ділити 300 мільйонів гривень на премії всім нашим військо­вим. Це солдати строкової служби, курсанти, сержанти, офіцери — всі. І обов’язково військові, які проводять опе­рацію в зоні Об’єднаних сил». При цьому президент запев­нив, що святкувати Незалеж­ність все одно будуть, але «у новому форматі».

Аналітики розійшлися у думках про нову ініціативу Верховного головнокоманду­вача. Одні (прихильники нової влади) кажуть, що військові паради — «показуха», «анах­ронізм», «радянський пере­житок», «совкова традиція», «непотрібна трата народних грошей». Що це — «понівече­ний асфальт на Хрещатику після проїзду важкої техні­ки», що, мовляв, «святкувати можна буде хіба що після ви­зволення Донбасу і Криму»… Інші, і їх переважна більшість, обурені таким рішенням пре­зидента країни, яка перебу­ває у стані війни з агресором. Адже військовий парад у Киє­ві є насамперед демонстра­цією сили наших Збройних сил. Своєрідним звітом пе­ред українцями: можете жити-працювати спокійно — за вас є кому і з чим постояти!

Парад, під час якого люди бачили одухотворені облич­чя українських воїнів і зразки сучасного озброєння, є мо­білізаційним, гуртувальним чинником для наших співвіт­чизників. Символом сили, міці суверенної держави. Важливим елементом патрі­отичного виховання молоді. І водночас — серйозною засто­рогою для Кремля. При пере­гляді таких парадів з Києва у Путіна розуміли: зазіхати на Україну означає боляче отри­мати по морді. Тепер, напев­но, у Москві тішаться ідеєю пана Зеленського…

Зрештою, нинішнім гос­подарям Банкової не зайвим було б сісти за калькулятор. Якщо ЗЕ-президент хоче роздати 300 млн грн (ніхто не знає, звідки така цифра) на премії всім нашим військо­вим, у тому числі солдатам-строковикам, вони отрима­ють на руки менше тисячі гривень. Честь, віддана укра­їнському війську на очах всієї країни, всього світу, важить для нього значно більше. Не у грошах справа…

Проти скасування військо­вого параду виступили ті, хто нюхав порох на передовій. Серед них — учасник параду у 2016 році, колишній десант­ник Олександр Погребиський (інтерв'ю «ВЗ» із цим воїном читайте на стор. 14). Хлопець пропонує бойовим побра­тимам, ветеранам АТО про­вести у столиці альтернатив­ний парад. І висловився за те, щоб очолив його уславлений генерал, командувач Десант­но-штурмових військ, Герой України Михайло Заброд­ський.

Сержант Погребиський згадує, які почуття пережи­вав, крокуючи парадним мар­шем по Хрещатику. «На нас дивиться вся країна, наш на­род, за який воюємо. Бачив, як маленькі хлопчики, потен­ційні майбутні військові, див­ляться на нас, як вони пиша­ються нами, яка гордість була в їхніх очах. І ми теж пишалися, що маємо честь представляти Збройні сили перед народом України. Взаємозв’язок наро­ду та військовослужбовців на параді — це щось неймовір­не! Після цього хочеться гори зрушити! Ми показуємо цей зв’язок усьому світу, нашим партнерам на Заході, які теж підтримують нас. Якщо цьо­го зв’язку не буде видно, то згасне та підтримка, яку має­мо в країні. Відміною параду ми дуже багато втратимо…».

На «новацію» Володимира Зеленського негативно відре­агував його попередник — Пе­тро Порошенко. «Військовий парад — це не тільки час і по­дія, коли армія звітує перед народом про дистанцію, яку вона пройшла за рік з попе­реднього параду. Це і подія, коли народ має можливість віддати шану і повагу своїй ар­мії. На сьогодні армія і воїни є найбільш шановною і поваж­ною інституцією, яка корис­тується найбільшою довірою народу України. Позбавляти людей цього було б не дуже далекоглядно».

Висловився і голова Вер­ховної Ради Андрій Парубій. Сказав, що був розчарований цим рішенням президента Зе­ленського. Спікер парламенту закликав учасників Революції гідності, ветеранів російсько-української війни, волонтерів, військових 24 серпня зібрати­ся на Хрещатику і під гаслами «Слава Україні!», під гімн ЗСУ «Зродились ми великої годи­ни» пройтися «Парадом Не­залежності». Закликав узяти зі собою бойові знамена, одягну­ти бойові нагороди. Пообіцяв сам бути у цій святковій колоні.

Автор цих рядків має чима­ло знайомих, учасників війни на сході. До одного з них, де­сантника з позивним «Хотта­бич», я подзвонив, щоб почути його оцінку рішення прези­дента про відміну параду. Ось думка цього воїна:

— Премія військовим, зви­чайно, не завадить. Але і па­рад бойових ветеранів по­трібен. Цивільні громадяни повинні бачити своє вишко­лене військо. Треба, щоб наші люди не забували, що в Украї­ні триває війна. А взагалі-то я чогось не розумію: гей-парад у Києві вважається нормаль­ним явищем, а парад доблес­ного війська, наших героїв, виявляється, можна запросто відмінити. Прикро!

P. S. Прем’єр-міністр Во­лодимир Гройсман доручив міністерці фінансів Оксані Маркаровій і міністру оборо­ни Степану Полтораку зна­йти гроші на проведення па­раду. «У мене є думки, де ми знайдемо гроші для цього… Ці пропозиції будуть пере­дані президенту, і президент прийме остаточне рішен­ня як Верховний головноко­мандувач», — сказав керівник уряду.

Коментар для «ВЗ»

Генерал-лейтенант Михайло Забродський

Для мене військовий парад на го­ловній вулиці країни — символ нашої Незалежності. Це символ нашої бо­ротьби проти ворога. Я знаю, що для більшості військових взяти участь у параді та представляти Збройні сили — велика честь. А цивільні на пара­ді віддають шану тим, хто своїм жит­тям захищає наш спокій, наші мирні дні. Це дуже важливе нагадування, що в країні йде війна. І ми не можемо про неї забувати. Парад — це не про полі­тику. І без огляду на те, що відбуваєть­ся в політиці — парад має відбутися. Я бачив у соцмережах пости із закликами до мене провести парад. Це велика честь — бути присутнім на ньому! Парад потрібен нашій державі, нашим воїнам. І він буде.