Світло і тіні комбата Семенченка

Серед тих, хто 27 березня боротиметься за крісло міського голови Кривого Рогу, буде народний депутат від “Самопомочі” Семен Семенченко. Попри належність до відомого політичного бренду, аналітики не вірять у перемогу цього висуванця, у те, що він може скласти гідну конкуренцію чинному мерові Юрію Вілкулу (“Опоблок”) і “укропівцю” Миколі Колеснику. Адже фігура колишнього командира добровольчого батальйону “Донбас” оповита скандалами - колишнього героя АТО, орденоносця називають ледь не аферистом, який самочинно зробив себе офіцером. Після проведеного розслідування керівництво Національної гвардії майора резерву Семенченка перевело у рядові. А Головна військова прокуратура розслідує кримінальне провадження проти Семенченка, серед іншого підозрюючи його у незаконному позбавленні волі, перевищенні службових повноважень, службовому підлозі, використанні підроблених документів. Головний військовий прокурор Анатолій Матіос запевняє, що доведе справу до суду, мовляв, доказів достатньо. А недавно вищі посадові особи країни звинуватили Семенченка у тому, що через соцмережі він розсекретив план виходу українських військ з Дебальцевого... Семенченко називає все це “наїздами”, політичним переслідуванням. Нервово відреагував нардеп на одну з недавніх публікацій “Високого Замку”, де йшлося про його “розжалування”. Після цього кореспондент “ВЗ” поспілкувався із Семеном Семенченком. Уже з перших слів наш співрозмовник повторив тезу про замовну кампанію з його дискредитації...

- У вітчизняних ЗМІ протягом останніх півтора року, - каже Семен Семенченко, - з’являлися повідомлення про те, що я та інші добровольці не були на фронті, а якщо і були, то - «для піару». Пишуть, що ми «зводимо наклеп на військове керівництво за гроші Коломойського», що не були пораненими, що займалися мародерством. Розповідають, що «були раніше судимими», придбали будинок у США, підсунули сенаторам США “не ті” фотографії. Так звані незалежні ЗМІ повідомляли про те, що “ми самі себе заводили в котли”... А ще розповідали, що до вересня 2014-го я «торгував органами поранених нацгвардійців», «був розбитий разом з батальйоном «Донбас» разів двадцять»... Вам не здається, що повідомлення про мене у російській і «незалежній українській» пресі майже ідентичні?

- Семене Ігоровичу, щоб розвіяти домисли, скажіть, де, коли і за яких обставин ви стали офіцером Збройних сил України?

- Відповідно до наказу командира військової частини 3027 Північного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України від 13.08.2014 №5 о/с (наказ 1) мене прийняли на службу у військовому резерві із укладенням контракту як «капітана резерву». Відповідно до наказу командувача Національної гвардії України від 20.08.2014 №71 о/с (по особовому складу) (наказ 2) мені присвоїли чергове військове звання «майор резерву»....

Тимчасовий виконувач обов’язків командувача Національної гвардії України генерал-лейтенант Балан М.І. на підставі листа військової прокуратури Центрального регіону України вніс зміни у вищенаведені накази. Зробив це незаконно. Бо відповідно до закону є лише дві причини для позбавлення звання: у випадку дисциплінарного стягнення або на підставі обвинувального вироку суду. До мене дисциплінарне стягнення не застосовували і суд обвинувальний вирок не виносив. Відтак я звернувся до суду з вимогою визнати протиправним наказ командувача Національної гвардії...

Існує певна юридична колізія — через указ президента 660/2014 від 21.08.2014 р. У ньому йдеться про нагородження капітана резерву С. І. Семенченка «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов’язку орденом Богдана Хмельницького третього ступеня». Нехай махінатори внесуть зміни і туди...

Мене не хвилює втрата звання. Я йшов захищати Батьківщину не для цього. Мене більше бентежить спосіб, у який мене позбавили цього звання. Якщо така практика - без вироків судів та дисциплінарних проваджень - пошириться, то позбавити звань можна буде заднім числом будь-кого.

Лунають звинувачення про те, що з мого боку «здійснено незаконні маніпуляції з документами, службовий підлог, введено в оману військове керівництво». Тоді давайте уточнимо, що з квітня по червень 2014-го я командував батальйоном «Донбас», який сам і створив як лідер «незаконного збройного формування» патріотичної спрямованості. Давайте також уточнимо, що я командував “Донбасом” з червня по серпень 2014 року - вже як частиною НГУ, взагалі не будучи оформленим (як і багато добровольців початкового періоду війни). Це незаконно — але треба було захищати Батьківщину...

- Яка у вас була потреба змінити прізвище: з Костянтина Грішина - на Семена Семенченка?

- У добровольчих батальйонах багато людей брали собі псевдоніми — щоб уникнути можливого переслідування родини. Знайти родину Семена Семенченка тоді було неможливо, а от розшукати сім’ю Грішина — запросто.

Зараз моє справжнє прізвище - Семенченко. Я взяв його перед трагедією в Іловайську. До цього це був лише позивний, псевдонім. Свідоцтво про заміну прізвища я отримав 08.08.2014 року, а паспорт - 12.08.2014 року.

Насправді те, яке у мене прізвище, нічого не змінює. Головне - яку користь приношу своїй країні. Я став відомим на всю Україну саме як Семен Семенченко. І коли вирішив балотуватися у Верховну Раду, щоб почати боротьбу за перетворення України на сильну, сучасну державу, то мій вибір йти під ім’ям, під яким мене знали всі, - цілком логічний. Тим паче, коли йдеться про “Самопоміч”, в якої було тоді всього 1,5% рейтингу. Люди голосували за справи Семенченка, а не за Костянтина Грішина, з яким вони були не знайомі.

- Наші співвітчизники запитують, чим викликана ваша поява у середо­вищі бойовиків “ДНР”, про що свідчать оперативні відеокадри 2014 року?

- Найбільш абсурдне, у чому мене можна звинуватити, так це у співпраці з бойовиками “ДНР”. Це старий фейк, з’явився він тоді, коли ми з батальйоном блокували вантажівки Ахметова. Іншого способу звільнити наших полонених тоді не було. Блокування дало результат - понад 80 бійців батальйону “Донбас” опинилися на волі. А той фейк мусує Вілкул і “Опоблок”...

Я прийшов у захоплену проросійськими мітингувальниками будівлю як начальник Донецького штабу самооборони Майдану. Побачив, як поводилася міліція, дізнався реальну мету захоплення адміністративних будівель, плани бойовиків, настрій людей, які були всередині. Побачене мною і отримані відомості були дуже корисними в розробці стратегії самооборони Донбасу.

Давайте також будемо точними у формулюваннях. У березні 2014 року не було ніяких «бойовиків», як і не було самої “ДНР”. Вони з’явилися набагато пізніше, після втрати контролю держави над ситуацією. Будівлю Донецької ОДА не захоплювали «бойовики». Там взагалі не було зброї. Донецька міліція просто пропустила кілька тисяч людей в будівлю. Тоді ці люди називалися просто «проросійськими мітингувальниками» і були для патріотично налаштованих жителів такою ж дивиною, як фріки з антимайдану у Маріїнському парку, на яких з подивом дивилися майданівці у Києві. І ніяка це не оперативна зйомка! На аматорському відео видно чоловіка, який проходить повз камеру, відправляє SMS з телефону і з подивом роздивляється, що відбувається у залі...

- У правоохоронних органах вважають вашу військову кар’єру “липовою”...

- Президент України чітко висловився про мою «липову» військову кар’єру». 19 серпня 2014 року про Семена Семенченка він заявляв: «Його мужність, командирська витримка і сила духу — приклад для всіх. Минуло лише кілька годин після операції, а він вже говорить про те, що готовий боронити Україну від ворогів! Пишаюсь Семеном та хлопцями з його батальйону «Донбас», вони справжні герої!».

Аналогічні оцінки є у наказі про моє нагородження орденом, відзнаками НГУ, медалями за звільнення Лисичанська і Попасної. Кілька районів Донбасу були звільнені від бойовиків “ДНР” тільки тому, що там своєчасно з’явився батальйон «Донбас». Вже будучи народним депутатом, я брав участь у бойових діях під Дебальцевим. Був двічі поранений: у серпні 2014-го і в лютому 2015-го. У Верховній Раді я жодного разу не приймав рішення, які суперечать моїм принципам. Розумію, чому скомпрометувати мене хочуть органи спецпропаганди Російської Федерації. Але чому скомпрометувати мене хочуть поважні українські ЗМІ?

Шум у пресі щодо «липових» звань пов’язую зі своєю системною боротьбою за притягнення до відповідальності вищого військового керівництва за поразки в Іловайську і Дебальцевому, зі своїми виступами проти Мінських угод, проти зради національних інтересів. Це все елементи системної дискредитації добровольчого руху. У спробі скомпрометувати мене я навіть вбачаю позитив. Намагаються дискредитувати — отже, бояться. Бояться — значить, я роблю щось добре...

Коментар для «ВЗ»

«Семенченко ніде не служив. Бо в армію не призивали засуджених...»

Володимир БОЙКО, журналіст-розслідувач (Київ)

Яке справжнє прізвище «народного комбата» - сказати не берусь, оскільки Семенченко шість разів міняв паспорт. Наразі відомо, що раніше він значився у документах, як “Костянтин Грішин” і “Костянтин Грішін”. Зокрема, саме під останнім прізвищем його у 2010 році розшукувала державна податкова інспекція Ленінського району м. Севастополя - через податкову заборгованість. Грішін був зареєстрований там підприємцем і знявся з обліку лише у зв’язку з обранням народним депутатом...

Серед пікантних подробиць біографії Грішіна можна назвати те, що він ніколи в житті не складав військову присягу, оскільки до 11 серпня 2014 року, коли потрапив до Нацгвардії за підробленими документами офіцера, ніде не служив. Раніше в армію не призивали засуджених, а Грішін із січня по серпень 1996 року провів 8 місяців у СІЗО Севастополя, був засуджений на 1,5 року позбавлення волі вироком Ленінського районного суду Севастополя - за приховування злочинів. Вийшов на волю достроково — завдяки амністії, проголошеній з нагоди прийняття нової Конституції. Надалі Грішін балотувався до Севастопольської міської ради як проросійський патріот. Щоб не пояснювати виборцям, що робив у 1996 році, Грішін поширював інформацію, що начебто у складі партизанського загону воював у Чечні на боці російської армії проти чеченських сепаратистів. Звісно ж, у жодній Чечні Грішін не був...

У квітні 2015 року за заявою керівництва Нацгвардії України про факт використання Семенченком фальшивих документів офіцера (на підставі яких він був зарахований до Нацгвардії) Генеральна прокуратура відкрила кримінальне провадження. Справу зараз активно розслідують. Судячи з ухвал слідчих суддів, що є у відкритому доступі, допомогу шахраєві від імені міністра Арсена Авакова надавав його тодішній радник Антон Геращенко. Саме Геращенко організував видачу Грішіну паспорта на прізвище “Семенченко” 12 серпня 2014 року. Окрім того, розслідується ще низка епізодів: збір Семенченком коштів з довірливих громадян на начебто потреби батальйону Нацгвардії, а також його участь у пограбуваннях і розбійних нападах, викраденні людей тощо.

Після того, як у ході досудового слідства з’ясувалося, що Семенченко має лише середню освіту, а його офіцерська книжка - підроблена, командування Нацгвардії наказом від 22 грудня 2015 року анулювало свій попередній наказ про дострокове присвоєння Семенченку звання майора й зарахувало його в резерв у званні «солдат резерву». Щоправда, присягу на вірність народові України солдат Семенченко так і не склав...