Няша-мяша вручила Чубарову «вовчий квиток»

Ще перед виїзним засіданням Меджлісу у Генічеську (на Херсонщині) лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв висловлював побоювання, що його соратників можуть просто не випустити з Криму. На материкову Україну делегати таки виїхали, але повернутися назад дозволили не усім. Услід за Джемілєвим «триколорні» чинуші закрили півострів для голови Меджлісу Рефата Чубарова. 5 липня його завернули на «порозі» до Криму (у пункті пропуску «Чонгар»), вручивши п’ятирічну заборону на в’їзд.

Командувати процедурою відрядили «славетну» Няшу-мяшу — «блондинисту» прокурора Криму Наталію Поклонську. З-за живої ширми зі спин охоронців вона зачитала Рефату Чубарову казенну «бамагу». Як заявив голова Меджлісу, йому пред’явили цілий список «гріхів». І що кримські татари, мовляв, «не так» (як владі треба) пам’ятні для себе дати відзначають. І що «не з тими» водяться: нічого, мовляв, було Джемілєву меморандум з «ворогом Росії» Коломойським укладати.

Не упустив можливості і свої до Няшиних п’ять копійок вставити самопроголошений кримський прем’єр Сергій Аксьонов. «Всі, хто намагається посіяти міжнаціональну ворожнечу у Республіці Крим, повинні бути так чи інакше ізольовані», — «мудрував» Аксьонов, коментуючи причину заборони Чубарову на в’їзд до Криму.

«Спочатку Мустафа Джемілєв, тепер — я. Порушуються елементарні права людини, — заявив Рефат Чубаров. — Це системні дії кримської влади на розчавлення кримських татар, намагання зруйнувати їхню єдність і гідність. Влада намагається посилити страх у суспільстві, щоб ніхто нікуди не висовувався».

У Меджлісі на черговий випад окупаційної влади відреагували офіційною заявою. Сам же Рефат Чубаров збирається оскаржувати виписану йому заборону у суді. Про це в інтерв’ю «ВЗ» заявив заступник голови Меджлісу Наріман Джелял.

— Шлях, який обрала кримська чи то російська влада, не призведе до стабілізації ситуації у Криму. Її дії і 18 травня (у 70-ті роковини депортації кримських татар), і 26 червня, коли ми відзначали День національного прапора, інші події (зникнення людей, заборона на в’їзд лідерам національного руху) викликають зворотну реакцію. Звичайно, серед кримських татар є такі, які не хочуть конфліктувати з кримською владою. Але більшість готова і буде відстоювати (у законний, мирний спосіб) права всього народу й окремих його представників. Будемо і до міжнародних організацій звертатися.

Що такого ектремістського побачила влада і персонально пані прокурор Криму у діях голови Меджлісу? Поїздка кримських татар до Генічеська, щоб зустрітися зі своїм лідером і дати йому можливість взяти участь у засіданні Меджлісу (рішення про виїзне засідання ухвалили через те, що Мустафі Джемілєву заборонений в’їзд на півострів. — «ВЗ»), — це екстремізм? Чи, може, заклик до співгромадян не брати участі у виборах 14 вересня (до так званих законодавчих зборів Криму та Севастополя. — «ВЗ»)? Влада заявила, що ми закликали ігнорувати вибори всіх жителів Криму. Неправда. Ми зверталися лише до кримських татар. Але якщо представники інших націо­нальностей приєднаються до нас, буде ще краще.

Як і у випадку з референдумом 16 березня, для влади (і Росії, і Криму зокрема) було важливо, щоб кримські татари своєю участю у цих виборах легітимізували її. Якщо більшість наших співвітчизників дотри­мають­ся рішення Меджлісу, цього, звичайно, не відбудеться. Оскільки Рефат Чубаров був одним з провідників такого рішення, його вирішили відсторонити, заборонивши в’їзд на півострів. Рефат Чубаров і Мустафа Джемілєв, які є авторитетними політиками у Криму, впливають на думки і поведінку кримських татар, були незручні для влади. І вона зробила усе, аби відсторонити їх від політичного процесу у Криму. Але сучасні засоби комунікації дозволять голові Меджлісу і далі виконувати свої обов’язки. Тим більше, у нього є заступники, які допомагатимуть у цій справі.

— Старенька мама Рефата Чубарова залишилася у Криму?

— Так. Нещодавно помер батько. У мами зі здоров’ям погано. Залишилися й інші родичі — брати, їхні сім’ї. Тепер, виходить, Рефат Чубаров не матиме змоги бачитися з ними протягом п’яти років. Але, думаю, цей термін буде значно коротшим.

— Наскільки відчутно змінилася політика так званої кримської влади щодо кримських татар?

— На побутовому рівні неприязнь, яка аж вихлюпувалася протягом березня-квітня, дещо стихла. Емоції так званих переможців вгамувалися. Але у нас досі є зниклі активісти, про яких — жодної інформації (де вони, що з ними, чи живі?). Є намагання влади схилити кримських татар до співпраці у такому форматі, як вона це розуміє. Меджліс, обстоюючи інтереси кримськотатарського народу, завжди був готовий до співпраці з владою. Ми стоїмо на принципах, що відповідальна влада повинна робити кроки назустріч. Наприкінці квітня було ухвалено рішення про делегування кримськими татарами своїх представників в уряд Криму. Але після цього відбулися події, які остаточно переконали: влада не хоче йти на діалог, у нас з нею різне розуміння співпраці. Вона очікує від нас повної лояльності і визнання.

— Які рішення були ухваленні на виїзному засіданні Меджлісу?

— Не було нічого, що б давало підстави звинувачувати нас у сепаратизмі чи екстремізмі. Говорили про можливе проведення сесії Курултаю. Але дійшли згоди, що такої потреби наразі немає: у Меджлісу кримськотатарського народу є всі пов­новаження для ухвалення нагальних рішень. Говорили про реалізацію права кримськотатарського народу на самовизначення. Обговорювали проведення чергового Всесвітнього конгресу кримських татар. Була створена робоча група для його підготовки. Говорили також про те, як будувати свої відносини з владою. Вирішили скасувати квітневе рішення про делегування в уряд Криму двох наших представників і рекомендували цим особам відмовитися від займаних посад (Ленура Іслямова, який був віце-прем’єром, і так вже звільнено).