«Протухла» амністія

«Когда я ем, я глух и нем». Це про суддів і прокурорів, які «балюються» за святковими столами, упритул не помічаючи закону про амністію для майданівців. Ухвалена парламентом і підписана президентом «вольна» набула чинності ще два тижні тому. Вже й десять днів, упродовж яких мали закрити усі справи проти притягнутих до відповідальності активістів, давно минули. А покарані за Майдан — усе ще під «криміналом». Хто — на особистому зобов’язанні, а хто й — в ізоляторі.

Не лише Новий рік, а й Різдво зустріли за ґратами Лук’янівського СІЗО Андрій Дзиндзя (журналіста «Дорожнього контролю» звинувачують у викраденні бульдозера, який «відзначився» під час першогрудневих подій на Банковій), Володимир Кадура (його підозрюють у керуванні сумнозвісним бульдозером), Віктор Смалій (адвокату Дзиндзі «шиють» замах на суддю). З ізолятора тимчасового тримання перевели на «Лук’янівку» і Ярослава Притуленка (теж — «арештант Банкової»). Щоб підтримати заґратованих товаришів, учасники Автомайдану на Різдво влаштували під стінами СІЗО вертеп з «майданівськими» колядками.

Адвокатські нагадування, що, за законом про амністію, арештантів мали звільнити ще 26 грудня, для «стражів закону» — як горохом об стіну. «У прокуратурі нам розповідають, що питання про зміну запобіжного заходу вирішуватиметься лише після закриття кримінального провадження (відведений на закриття 10-денний термін минув 5 січня. — «ВЗ»), — заявив адвокат Ярослава Притуленка Віталій Касько. — Це незаконно, оскільки з 26 грудня діяння декриміналізоване. Відповідно, необхідність запобіжного заходу відпала. Тому немає жодних підстав тримати під вартою Притуленка, Дзиндзю і Кадуру».

Закон про амністію, кажуть правозахисники, виписаний так, що його можна не лише по-різному трактувати, а й легко ним маніпулювати. Як для прокуратури, так і для судів. Ось і крутять амністійним законом, як дишлом.

Показовим «крутилищем» стало засідання Луцького міськрайонного суду, який наступного дня після набуття чинності законом про амністію виніс чергове рішення у «портретній справі» (по ній проходять шестеро активістів Євромайдану у Луцьку, яких звинувачують у нарузі над портретами Януковича). Замість закриття кримінальної справи, з подачі слідчого управління обласної міліції, «виписали» запобіжний захід активісту Миколі Собуцькому. Під домашній арешт (як вимагали «гуманісти» у міліцейських погонах) хлопця не посадили. Відпустили під м’якший запобіжний захід — двомісячне особисте зобов’язання.

Залишаються під «криміналом» і решта п’ятеро підозрюваних у «портретній справі». Для тих, на кого встигли одягти електронні браслети, вдалося домогтися пом’якшення «запобіжки». Ось тільки закон про амністію тут ні до чого. Ігор Гузь і Майя Москвич звільнилися від браслетів після розгляду апеляцій. Прописаної ж у законі «вольної» до Різдва не дочекалися. «10 днів для того, аби уповноважені органи прийняли рішення, щодо застосування Закону «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» минули. Виходить, його ніхто не збирається виконувати, — каже Ігор Гузь. — Як свідчать події, режим не збирається здаватися. Тому треба бути готовими до щоденної боротьби. Будуть ще сотні судів, спалених автомобілів, побитих активістів. Цю боротьбу ми здатні виграти тільки через готовність сотень і тисяч українців піти на жертви. Когось будуть звільняти з роботи і позбавляти кусня хліба, когось викинуть з університету, хтось стане калікою, хтось опиниться за ґратами...».

Не сподівається на законослухняність людей у погонах і Майя Москвич.

«Прокуратура Волинської області, — каже, — не поспішає виконувати закон про амністію. Здається, вони, як завжди, щось задумали і просто так відпускати нас не збираються».

Не квапляться з командою на місця й у Генпрокуратурі. Як заявив нардеп Олександр Бригинець, у ГПУ кивають на відсутність рішення Верховного суду. Без цього вердикту, за версією прокуратури, виконання закону про амністію для майданівців, мовляв, неможливе.