Перший неузгоджений

Поки у Центрвиборчкомі реєструють претендентів на депутатські мандати у п’яти проблемних округах, у лідера «УДАРу» вже готова заявка на наступну виборчу кампанію — президентську. «Я йду у президенти!» — оголосив Віталій Кличко з парламентської трибуни того ж дня, коли у сесійній залі ухвалили поправки до Податкового кодексу, через які головний «УДАРівець» ризикує опинитися у виборчому нокауті. Кличко вже й всеукраїнське турне розпочав, і створення виборчого штабу анонсував. Як в’яжеться це з розмовами про узгодженого кандидата від опозиції? І чому Кличко так поспішає? Про це — у розмові з експертом, керівником Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимиром Фесенком.

— Заява Кличка — це спонтанна реакція на ухвалення скандальних поправок до Податкового кодексу? Чи все-таки лідер «УДАРу» скористався моментом, аби оголосити про свою участь у президентських виборах за будь-якої політичної погоди?

— Більше на другу версію скидається. Думаю, рішення було підготовлене, але озвучили його трохи раніше, ніж планувалося. Прискорили процес події у Верховній Раді. В «УДАРі» скористалися цією конфліктною ситуацією у парламенті. Заява Кличка про участь у президентських виборах — це ще й технологія для нейтралізації спроб усунути його з перегонів. Тепер будь-які тілорухи проти Кличка будуть сприйматися як намагання витіснити з дистанції одного з головних фаворитів президентських виборів.

— Дехто запідозрив навіть, що оборудку з поправками до Податкового кодексу провернули не без відома «УДАРу». Надто, мовляв, скандал на руку Кличкові зіграв. А нібито ризикові для нього поправки не такі вже й ризикові.

— Думаю, скандал з поправками був багатоходівкою. З одного боку, намагалися спровокувати конфлікт в середині опозиції. І те, що робили це не без участі деяких представників «Батьківщини», очевидно. Кличко є конкурентом не лише для Януковича, а й для «Батьківщини». Напередодні президентських виборів головним в опозиції буде змагання за те, хто виходить у другий тур. І якщо Кличко не братиме участі у виборах, тоді майже абсолютними стають шанси на вихід до другого туру представника «Батьківщини» — або Яценюка, або, якщо з’явиться така можливість, Тимошенко. Через законопроект з поправками до Податкового кодексу збурювали конфлікт між

«УДАРом» і «Батьківщиною». З іншого боку, це була підготовка до закладання бар’єрів для Кличка. Думаю, у штабах Януковича вже міркують над тим, як не дати Кличкові можливості взяти участь у президентських перегонах. Хоча такий сценарій досить ризикований: будь-яка спроба не допустити Кличка до виборів викличе серйозний політично-правовий конфлікт і хвилю критики, зокрема з Заходу.

Щодо поправок до Податкового кодексу, то чимало експертів говорять про те, що сам по собі цей законопроект не перешкоджає участі Кличка у президентських виборах. Але його можуть використовувати для подальших правових дій, спрямованих проти участі Кличка у перегонах. Такий ризик існує.

— Для Віталія Кличка він й у нормі Конституції проглядається — тій, яка вимагає від кандидатів у президенти проживання в Україні упродовж останніх 10 років.

— Так, є вимога Конституції. Але довести, що Кличко не проживав на території України останні 10 років, буде дуже непросто. Кличко брав участь у парламентських і місцевих виборах 2006 року. А на цих виборах діє норма про п’ятирічний термін проживання на території України. Ось вам і контраргумент. Інша річ, що від наших судів, зокрема і Конституційного, можна будь-чого чекати. Якщо, наприклад, буде судове рішення про те, що Кличка не допускають до виборів, а інші опозиціонери ніяк на це не відреагують, думаючи «ми ж від цього лише виграємо», тоді це буде спільний програш опозиції. Бо треба розуміти: якщо знімуть Кличка, який є одним з фаворитів, тоді можуть зняти будь-кого.

— Чи може фальстарт Кличка вбити клин і в без того хитку єдність опозиції?

— Не вважаю це фальстартом. Це тактичний прийом (для нейтралізації спроб усунути Кличка з виборчої дистанції), але зі стратегічними намірами. Свого часу Ющенка вмовляли, щоб він якомога раніше заявив про свою участь у президентських перегонах — ще 2002 року, за два роки до виборів. Це було потрібно для консолідації опозиційних сил навколо Ющенка, що врешті-решт і відбулося.

— Хочете сказати, що Кличко може сподіватися на повторення такого сценарію?

— До певної міри, так. Хоча ситуація зараз інша, ніж була 2004-го. Тоді у таборі опозиції був практично один головний фаворит (було питання щодо Юлії Тимо­шенко, але і вона врешті-решт приєдналася). Нині, коли є кілька претендентів на участь у президентських виборах від опозиції, ситуація більш заплутана. Заява Кличка не суперечить темі єдиного кандидата. Вона змусить представників різних опозиційних течій думати про стратегію і тактику участі у президентських перегонах, зокрема про те, коли і як визначатися з єдиним кандидатом від опозиції. Кличко своє слово сказав. У «Батьківщині» ситуація більш суперечлива. З одного боку, є заява про висунення Юлії Тимошенко. А з іншого — бачимо, яка незрозуміла ситуація довкола екс-прем’єра. І тут у Кличка є певна перевага. Якщо його рейтинги зростатимуть, це збільшуватиме шанси на те, щоб саме його вважали головним претендентом на роль єдиного кандидата від опозиції.

— У першому чи у другому турі?

— Це питання, швидше за все, вирішуватиметься вже напередодні президентських виборів. Багато що залежатиме від того, яким буде виборчий закон. Якщо вибори будуть в один тур (а такий варіант обговорюється), тоді опозиція змушена буде визначати єдиного кандидата ще до початку виборчої кампанії. Балотуватимуться два чи навіть три кандидати, а потім вони знімуться на користь одного. Якщо буде два тури, опозиціонери навряд чи домовляться між собою і будуть балотуватися у першому турі всі. А далі — хто вийде у другий тур, того і будуть підтримувати.

— Що може похитнути рейтинги Кличка?

— Наразі вони достатньо стабільні. Бувають коливання, іноді їх навіть важко пояснити. Навесні, наприклад, рейтинг Кличка зростав, хоча більшу активність демонстрували представники «Батьківщини». Протиріччя в середині «Батьківщини», нерозуміння виборцем її дій, охолод­ження з тих чи інших причин у ставленні до «Свободи» — усе це може спрацювати на зростання рейтингу Кличка. Якою буде ситуація через рік, ближче до президентських виборів, наразі важко спрогнозувати. Для Кличка головне не робити різких кроків, не змінювати різко стратегію і тактику виборчої кампанії. Пригадуєте, як це було з Яценюком у 2009 році? Він змінив свою команду, запросив російських політтехнологів, різко змінив стратегію виборчої кампанії, візуа­льні образи, слогани, і це призвело до різкого падіння його рейтингів. Таке теж може бути. Але, думаю, Кличко не схильний до таких різких кроків, його команда діє обережно.

Кличка сприймають не лише як спортивну славу і гордість України. За нього голосують не тільки як за світового чемпіона, а й як за успішну людину, яка досяг­ла успіху за кордоном. У деяких пострадянських країнах (балтійських) ми бачили такі парадокси, коли на президентську посаду запрошували людей з-за кордону, тому що не дуже довіряли своїм елітам. З Кличком — м’якший варіант: його сприймають як свого, українця, але при цьому — українця з європейським досвідом. Саме таке сприйняття нейтралізує звинувачення на адресу Кличка у тому, що він платить податки у Німеччині. Вже сам факт того, що він платить податки, на відміну від деяких наших олігархів, може спрацьовувати на його користь.