Операція «Зачистка»

Співробітники військової контррозвідки (ця служба входить у структуру СБУ) вперше в історії України провели обшуки в кабінетах Генерального штабу Збройних сил України. Контррозвідників цікавили керівники оборонного відомства, які відповідають за бойову підготовку у військах. Приводом для проведення обшуків стало недотримання державних таємниць. Простіше кажучи, викриття російської агентури в середовищі українського генералітету.

Перші обшуки військова контррозвідка провела на початку цього місяця в офісах оборонних концернів “Укрспецекспорт” і “Укроборон­пром”. Ці дії пов’язували з фінансовою діяльністю військових чиновників, наближених до екс-міністра оборони Дмитра Саламатіна. СБУ, повідомляли джерела “ВЗ” у спецслужбі, порушила кримінальне провадження за фактом продажу військовими концернами одній із цивільних комерційних структур для подальшого перепродажу великої партії автоматів, пістолетів, кулеметів, гранатометів, бронетранспортерів і танків.

Цього разу обшуки торкнулися людей, які також посіли високі посади, коли Міністерство оборони очолював Саламатін, проте фінансовими питаннями не займаються. Після обшуків Служба безпеки України позбавила допуску до державної таємниці першого заступника начальника Генштабу Збройних сил України адмірала Ігоря Кабаненка. Подейкують, допуску до держтаємниці найближчим часом позбавлять також заступника начальника Генштабу генерал-лейтенанта Юрія Думанського та начальника Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генштабу генерал-лейтенанта Валерія Аскарова.

Про те, що обшуки у Генштабі пов’язані з викриттям закордонної агентури, заявив, зокрема, і народний депутат від “Батьківщини” Олег Медуниця. “Зачищають агентуру іноземної держави, що розплодилася за часів Саламатіна, — написав він у Facebook. — Яким треба було бути м...ком, щоб тоді призначити цього кадра міністром оборони України, а зараз “героїчно” долати наслідки його антидержавної програми”.

Окрім своїх “штатних” шпигунів, держави, що претендують на геополітичне панування, намагаються ввести верхівку держав, які входять у сферу їхніх інтересів так званих агентів впливу. Вони не мають під боком “радистки Кет”, не виймають шифровок із тайників. Їхнє завдання — підштовхувати керівництво країни до курсу, вигідного рідній державі. В Україні чимало міністрів та провладних політиків навіть не намагаються приховати, що діють за інструкціями Кремля. Чому ж тоді, якщо стратегічний курс держави справді змінився, таких агентів впливу, як, скажімо, одіозний міністр освіти Дмитро Табачник, не звільняють з посад? Чи не виявиться, що очищення силових структур від російських агентів — лише ширма для приховування якихось зовсім не державницьких інтересів?

“Шпигунський скандал” охоче коментують політики. Проте аналітики, які знаються на роботі спецслужб і силових структур, не поспішають робити кардинальні висновки. Чи справді Україна вирішила, беручи курс на євроінтеграцію, зачистити коридори влади від агентів російських спецслужб?

Коментарі для «ВЗ»

Микола Сунгуровський,директор військових програм Центру Разумкова

Обшуки в кабінетах Генштабу Збройних сил пов’язують з очищенням керівництва оборонного відомства від російської агентури. Мені здається, що ця операція СБУ викликана кількома чинниками. Служба безпеки України останнім часом справді намагається викрити російську агентуру. Та під цю операцію намагаються вирішити питання власних бізнес-інтересів певні олігархічні клани, що працюють з “оборонкою”. Має місце й “чиновницька помста”. Люди, які нещодавно прийшли до влади, вирішили таким чином помститися старим кадрам. Припускаю також, що з допомогою СБУ певні клани намагаються розчистити місце для своїх людей у керівництві Міноборони. Останні події більше схожі на прояви якоїсь підкилимної боротьби, а не на зміну стратегічного курсу держави.

Валентин Наливайченко, народний депутат (“Удар”)

Якщо ці обшуки справді проводилися, як про це повідомляють мас-медіа, через підозру у розголошенні державних таємниць, постають два ключові питання, на які має публічно дати відповідь керівництво СБУ. Питання перше — чому перестали довіряти начальнику Генерального штабу та його заступникам? Згідно з Законом “Про державну таємницю”, саме ці керівники відповідають за збереження таємниць підлеглими. Друге питання. Якщо начальник Генштабу та його заступники не спромоглися забезпечити режиму збереження державної таємниці, чому СБУ нічого не робила раніше, чому не допомагала цим керівникам налагодити режим секретності?

У мене є професійне питання: чи не використали СБУ для якихось кадрових інтриг?