100 днів – на користь опозиції, або Хто на що після парламентських виборів напрацював?

Кому «зарах.», а кому — ні, взялися оцінювати не лише політологи. Табелем післявиборчої успішності стали і соціологічні рейтинги. На старті другої парламентської стоднівки їх оприлюднили одразу дві соціологічні служби — Центру Разумкова і «Рейтинг». І хоча цифри дещо різняться, картина вимальовується однакова: парламентська опозиція — у «плюсі», «більшовики» — у «мінусі». З часу, який минув після виборів, «Батьківщина», «УДАР» і «Свобода» додали у сукупному рейтингу. А ось «Регіони» і комуністи свою статистику зіпсували. Про зміни на рейтинговому табло, їхні причини і висновки, які з них напрошуються, — у розмові з директором Соціологічної групи «Рейтинг» Олексієм Антиповичем.

— Судячи з того, що рейтинг Партії регіонів лише трохи здувся, її виборці не спішать розчаровуватися. Все ще вірять в обіцяне «пакращення»?

— Партія регіонів має стабільний електорат, хоч і з невеликою тенденцією до зниження. Виборці зі сходу та півдня України, які в основному голосують за «Регіони», не бачать для себе іншого вибору. КПУ для них — не зовсім альтернатива. Електорат, який розчарувався у Партії регіонів, комуністи відтягнули ще раніше, до виборів. І це дозволило їм набрати достатньо великий відсоток голосів у жовтні минулого року. Але на сьогодні КПУ дещо втратила у рейтингу довіри. Комуністи позиціонували себе як політичну силу, яка якоюсь мірою — в опозиції до влади. Але так чи інакше Комуністична партія і далі в коаліції з «Регіонами». Це, можливо, трохи відняло у неї прихильників.

— Чим пояснити зниження рейтингу «Батьківщини»? Одні списують це на внутрішньопартійні конфлікти, які виносяться назовні. Інші кивають на м’якотілість у політиці партії: виборці, мовляв, очікували чіткіших і рішучіших кроків.

— Треба зважати на те, що своє дослідження ми проводили, коли опозиціонери блокували Верховну Раду. І основним у цьому блокуванні був «УДАР». На фоні як «УДАРу», так і «Свободи», яка доволі радикально показала себе ще на початку роботи нового парламенту (зокрема, у питаннях мови), «Батьківщина» могла виглядати трохи м’якотілою. Тому бачимо певне перетікання прихильників від однієї опозиційної сили до інших. Опозиція від цього в принципі не втрачає. Як показали результати дослідження, «Батьківщина», «УДАР» і «Свобода» додали у рейтингу шість відсотків — 55,9 проти 49,9 на парламентських виборах («Регіони» та комуністи не лише поодинці, а й у сумі втратили: 38,2% проти 43,2%. — «ВЗ»).

— Якщо я правильно зрозуміла, партія Кличка піднялася у рейтингу головно завдяки блокуванню Верховної Ради.

— Так.

— Тоді логічно напрошується запитання: після ситуативного успіху «УДАРу» рейтинг партії може поповзти донизу так само, як і зріс?

— Залежить від того, чи коливатимуться «УДАРівці» і в який бік. Згадаймо період, коли «УДАР» не міг визначитися, з опозицією він чи ні. Це було, коли Тягнибок і Яценюк пропонували Кличку приєднатися до опозиційного блоку. Кличко думав, і вже тоді це зіграло на зниження рівня його підтримки. Коли ж він оголосив себе опозиціонером, його рейтинг виріс. «УДАР» сприймають як опозиційну політичну силу. Якщо партія Кличка підтверджує свою опозиційність, то отримує дивіденди. Це і сталося у випадку з блокуванням парламенту.

— Звучали неоднозначні думки про те, як позначиться на рейтингах Кличка його неучасть в опозиційних мітингах на старті акції «Вставай, Україно!».

— Я б не перебільшував значення цих мітингів. З іншого боку, якщо «Батьківщина» і «Свобода» підуть на відкритий конфлікт з «УДАРом» і тиснутимуть на Кличка через його неучасть в акціях, опозиційний виборець, слухаючи взаємні обвинувачення, задумається. І прийматиме для себе рішення, чи підтримувати «УДАР», який не бере участі в такій опозиційній діяльності. Це може трохи понизити відсоток підтримки партії Кличка. Але наразі до такої відкритої контрпропаганди опозиціонери не вдаються.

— Дехто вважає, що фішка Кличка у тому, щоб тримати позицію «ні вашим, ні нашим». Йому, мовляв, вигідно дистанціюватися від тієї ж «Свободи», аби не відлякувати своїх поміркованіших прихильників.

— На початках, 2011 — початок 2012-го, Кличко і справді займав лінію «ні вашим, ні нашим». Може, його електорат, як і тоді, — безідеологічний, але однозначно — опозиційний. Якщо Кличко зробить кроки у бік чи нейтральної позиції, чи співпраці з владою, якщо посвариться з опозицією, то у будь-якому разі втратить. І це може поставити хрест на його амбіціях щодо президентських виборів.

— Друга сходинка Кличка у президентському рейтингу (як показали результати досліджень Центру Разумкова і «Рейтингу», тут головного «УДАРівця» випередив лише Віктор Янукович) спровокувала розмови про те, що така популярність лише додасть йому проблем. Мовляв, чим завидніший рейтинг Кличка, тим ревнивішою буде реакція тих, хто бачить себе кандидатом від опозиції на президентських виборах (саме з цим, наприклад, пов’язують намагання виштовхати Кличка на мерські вибори у Києві, щоб або програв і втратив у рейтингу через поразку, або виграв і «спалився» на столичній господарці).

— Тут немає нічого дивного, враховуючи, що основна боротьба між кандидатами на посаду президента відбуватиметься саме в опозиції. У провладному таборі опонентів Януковичу особливо і не вимальовується. А ось серед опозиціонерів є щонайменше три претенденти. Плюс Юлія Тимошенко. Але не відомо, чи зможе вона взяти участь у цих президентських виборах. Як опозиція домовлятиметься між собою і чи домовиться про єдиного кандидата — побачимо. Амбіції, звичайно, у всіх зашкалюватимуть.

— Так виглядає, що питання про неучасть у виборах київського мера Кличко для себе вже вирішив.

— Можливо. Але жодних офіційних заяв з цього приводу немає. Зрештою, ще немає і дати виборів. Цілком можливо, що виборів у Києві не буде ні цього року, ні наступного. Відповідно у Кличка будуть розв’язані руки до участі у президентській кампанії без якихось домовленостей з «Батьківщиною». А ось «Батьківщині» і Яценюку це ускладнить боротьбу за президентське крісло.

— Оцінюючи запал «Свободи», ваша колега-соціолог Ірина Бекешкіна (директор Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва) висловила думку про те, що цій політичній силі, яка претендує на розширення свого електорату, варто було б підкоригувати свою поведінку — «менше людей лякати». Пониження радикального градуса зіграє для «Свободи» у «плюс» чи швидше у «мінус»?

— На момент виборів 2012 року карколомне зростання рівня підтримки «Свободи» відбулося за рахунок протестно налаштованого електорату. Тобто людей, які могли б проголосувати проти всіх, якби така графа була у бюлетені. Ці «противсіхи» радикально налаштовані щодо ситуації в державі, вони готові до акцій протесту, непокори. Чим радикальніша «Свобода», тим більше вона втримуватиме свій електорат. Якщо ж «Свобода» пом’якшить свою лінію, частина «противсіхів» відвернеться від неї. Можливо, на заміну прийдуть інші, більш помірковані опозиціонери, готові голосувати за націонал-патріотичну силу. Але чи буде їх достатньо, аби зберігся рівень підтримки партії, — не факт. Наразі бачимо, що порівняно з результатами парламентських виборів рейтинг «Свободи» зріс. Тобто курс партії був правильним. Принаймні дотепер.