Європейський суд українським суддям – не указ…

Намагався домогтися правди, яку виборював у листопаді 2004¬го. Доводи «помаранчевого термінатора» і адвокатів, що й друга його кримінальна історія (йдеться про начебто незаконне стеження за одним з фігурантів у справі про отруєння Ющенка) -шита білими нитками, суддів не проймали…

Розгляд АПЕЛЯЦІЇ Луценка тривав два дні. У середу колишній голова МВС зайшов у клітку з помаранчевою стрічкою — тим самим нагадав українцям про події 22 листопада 2004 року і про те, що за участь у них і у всій подальшій політичній історії став учасником цього політичного судилища…

«У справі немає жодного доказу, який доводив би вину мого підсудного. А аргументи прокурорів не викликають нічого, крім сміху», -звертався до головуючого адвокат Луценка Олексій Баганець, колишній заступник Генпрокурора. На абсурдність звинувачень вказувала і захисник екс¬міністра — його дружина Ірина. А сам він після вкотре висловлених аргументів кинув колегії суддів: «Якщо ви напишете, що рішення — законне, і воно залишається в силі, то це буде діагноз українській судовій системі».

Кілька днів перед тим цей невтішний діагноз поставив у Страсбурзі Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ). Він відхилив як необґрунтовану апеляційну скаргу уряду України на рішення цієї інстанції щодо Луценка від

3 липня. Відтак вердикт ЄСПЛ чотиримісячної давності про те, що українська влада незаконно затримала і заарештувала Луценка і що ці дії були політично вмотивованими, набув чинності. Тепер команда Януковича¬Азарова має виплатити Луценку 15 тисяч євро моральної компенсації. І покарати тих, хто політичними переслідуваннями знеславив нашу державу. Наївно думати, що так воно і буде…

До речі, в Апеляційному суді сиділи ті ж самі прокурори, що раніше освячували своїми підписами незаконне затримання і арешт Луценка. Екс-міністр вимагав їх відводу. Однак суддя пропустив це клопотання мимо вух. Воно й зрозуміло: Європейський суд ручним українським суддям -не указ!