«Потяг» у Бразилію пішов без нас...

Після блискучої перемоги 2:0 у Києві здавалося, що Бразилія уже близько. Хай французи вищі за класом, думалося, але “вимучити” в Парижі нічию або бодай мінімальну поразку футбольна збірна України зможе... На жаль, не вийшло. Розлючені французькі зірки просто розтоптали українських зірочок... На “Стад де Франс” підопічні Дешама були сильнішими, тож на Мундіаль поїдуть вони, а не хлопці Фоменка. Але сварити наших футболістів не треба! Вони зробили все, що могли, і навіть більше. Фоменку варто продовжити роботу зі збірною, яка має добрі перспективи.

У Києві українські футболісти виклалися на двісті відсотків, віддавши боротьбі з Рібері та компанією усі сили. Повністю відновитися наші хлопці не встигли. У Парижі забракло не так фізичної, як психологічної готовності знову на рівних протистояти команді, вищій за класом. Натомість суперники, яких “закопала” французька преса, вийшли на матч, як на останній бій. Приблизно так, як на “Олімпійському” це зробили наші... Можливо, якби вдалося витримати натиск “півників” бодай півгодини, стало б легше. І начебто українці вже збили атакувальний порив Франції, подали три кутових поспіль... Але Сако, що першим встиг на добивання, усі наші надії перекреслив. Відчувши “кров”, французи понеслися вперед іще швидше. Так, Бензема забив із офсайду. Але кількома хвилинами раніше він же забив чистий гол, який арбітри не зарахували. Тож усе було чесно.

Безус, що вперше вийшов у стартовому складі, повинен був, очевидно, будувати контргру. Це в Романа та його партнерів не вийшло — хавбеки Франції наш півзахист просто знищили. Можливо, доречніше було би випустити Тимощука зі Степаненком і зосередитися на руйнації французьких атак? Дискваліфікованим Федецькому і Кучеру рівноцінної заміни не знайшлося. Мандзюк із опікою Рібері не впорався, Ракицький грав нервово, невпевнено. Власне, брак футболістів, які можуть добре зіграти замість травмованих або дискваліфікованих гравців основного складу, — одна з причин розгрому. Натомість у французів, порівняно з матчем у Києві, у Парижі вийшли аж п’ятеро нових футболістів. Які значно підсилили “галльських півників”... Чому на заміну вийшов Селезньов, а не Девіч, — загадка. Здається, у такій грі кориснішим попереду був би Марко...

Бразильський потяг пішов без нас. Але чи варто через це посипати голову попелом? Ні! Після провалу на старті відбірного циклу ніхто не вірив, що ця збірна на щось здатна. Але Михайло Фоменко зробив неможливе: з дна турнірної таблиці “синьо-жовті” піднялися на друге місце у групі, після Англії. А могли, якби трохи пощастило, і перше зайняти... Михайло Іванович каже, що хоче продовжити роботу зі збірною. Треба дати цьому фахівцеві таку можливість.

Уже восени 2014 року стартує відбір до Євро-2016 у Франції. У фінальній частині наступного чемпіонату Європи вперше візьмуть участь не 16, а 24 збірні. Напряму на Євро вийдуть команди, що займуть у відбірних групах два перших місця. І навіть посівши третє, але маючи при цьому найкращі показники з усіх третіх команд, можна буде вийти на Євро-2016 напряму, без стикових матчів. Отже, збірна України має усі шанси уникнути “прокляття плей-оф”. Фоменко створив боєздатний колектив, який ще перемагатиме іменитих суперників. Футбольна збірна України подарувала нам Надію... Дякуємо! Віримо і сподіваємося.

«На «Запорожці» обігнати «Пежо» важко»...

Коментарі для «ВЗ»

Стефан РЕШКО, заслужений майстер спорту, володар Кубка Кубків і Суперкубка УЄФА

Цей футбол дивився очима професіонала. З перших секунд, коли побачив настрій французів — як вони застосовують пресинг, як віддаються грі, як включають максимальні швидкості, як усе перекрили, — зрозумів: буде тяжко. Сподівався, півгодини вдасться перетерпіти цю навалу. Не вийшло…

Те, що у нас вийшло у Києві, у них вийшло в Парижі. У всіх французьких футболістів індивідуальна майстерність вища, ніж у наших. А ще відзначив би їхню несамовиту мобілізацію. Вони вийшли, як на останній бій…

Утім, не треба посипати голову попелом. Нічого страшного не сталося. Ми поступилися сильнішій команді. Не думаю, що хтось краще від Фоменка підготував би нашу команду до цього поєдинку.

Володимир В’ЯТРОВИЧ, історик

Я не є великим знавцем футболу, але завжди вболіваю за збірну України. Настрій у мене сумний. Французи грали значно краще. Наші футболісти не були готовими до такого високого рівня. Мені здається, після перемоги у Києві, коли підопічні Дешама не виявили своїх кращих рис, українські футболісти дещо розслабилися. Можливо, сподівалися, що французи покажуть такий же невиразний футбол, як на НСК «Олімпійський»…

Степан КУРПІЛЬ, народний депутат

Є певний присмак гіркоти, хоча маємо хорошу молоду команду, яка, навіть попри поразку, заслуговує на повагу. Але, напевно, неможливо на «Запорожці» обігнати «Пежо». Можна нарівні з іномаркою їхати коротку дистанцію, але важко конкурувати з нею у марафоні і випередити на фініші. Зрештою, що ви хочете: один їхній Рібері коштує стільки, як уся наша команда…

Думаю, у цьому матчі, на відміну від попередніх, тренери помилилися з тактикою гри. Можливо, успіх у Києві трохи запаморочив голову нашому штабові і гравцям, і вони вирішили, що у Парижі можуть дозволити собі грати у відкритий футбол. Напевно, треба було діяти від оборони, розраховуючи на контратаки. І це могло б принести успіх.

У будь-якому разі не слід робити трагедії. Навіть цей програш був достойним. За виступ української команди у відбірному циклі нам не соромно.