Передплата 2024 ВЗ

Cплав «золота», «срібла» і «бронзи»

За кількістю медалей різного гатунку Україна на Всесвітній Універсіаді у Казані посіла третє місце

Напередодні Універсіади своїми міркуваннями і прогнозами щодо виступу українських студентів, які мали “брати Казань”, у нашій газеті ділився ректор Львівського державного університету фізичної культури, доктор педагогічних наук Євген Приступа. Він був у складі офіційної делегації у столиці Татарстану. Відшуміла Універсіада. Час підбити підсумки виступів наших спортсменів.

— Євгене Никодимовичу, у різних засобах інформації — різнобій щодо загального командного місця України на Універсіаді — то третє, то шосте...

— Є різні підходи до підбиття підсумків. Загальноолімпійський варіант — за кількістю золотих медалей. Якщо ця кількість однакова, рахують “срібло”, потім “бронзу”. За кількістю золотих медалей Росія — перша, ми — шості. Є інший підхід — рахувати усі медалі: золоті, срібні, бронзові. За цим показником Україна на третьому місці.

— Вважаєте наш виступ успішним чи провальним?

— Не можу дати однозначної відповіді. Якщо за кількістю золотих медалей ми поступилися Білорусі, яка на п’ятому місці, то це погано. Якщо зважити, що за кількістю усіх медалей ми випередили США, які на сьомому місці, то це добре, це успіх! Сплав із “золота”, “срібла” і “бронзи” у нас вагоміший, аніж у китайців чи тієї ж Білорусі... Провідні спортивні держави світу, можливо, за винятком Китаю (який вирішив перепочити після своєї Олімпіади), скерували у Казань перші номери національних збірних команд з різних видів спорту. Цього не скажеш про наші команди. Шестеро студентів і аспірантів нашого університету, спортсменів світового рівня, з тих чи інших причин відмовилися від участі в Універсіаді. Зокрема боксер Олександр Усик, шахістка Марічка Музичук... І є ще спортивне невезіння. Скажімо, жіноча шабля. Харлан і Пундик в індивідуальній програмі були відповідно першою і третьою, але команда залишилася без медалей. Наші студентки, успішні шпажистки Почкалова, Пантелєєва, Івченко без Яни Шемякіної, як без мами, почувалися невпевнено. Розраховували на кращий результат обдарованого важкоатлета Ігоря Шимечка, але він був лише шостим... Студенти і аспіранти нашого університету не здобули жодного “золота”, але вісім медалей привезли. Золоту і срібну медалі здобув для Львівщини студент Львівської політехніки веслувальник Віталій Вергелес.

— Ваша оцінка організації Універсіади і виступів російської команди...

— Відкриваючи Універсіаду, Володимир Путін назвав Казань спортивною столицею Росії. Не Москву, не Санкт-Петербург... Щодо організації змагань, спортивної інфраструктури, то мої колеги, які були на Олімпіаді в Англії, казали: “Нехай Лондон сховається”. У Лондоні росіяни посіли четверте місце, пропустивши вперед Америку, Китай, Велику Британію. На малій Олімпіаді у Росії 151 золота медаль. У Японії, яка посіла друге місце, — лише 24 медалі...

— Не можу не запитати про обєктивність суддівства...

— Є такі види спорту, де суб’єктивність неминуча. Це те, що не вимірюється метрами, кілограмами, секундами... Але трапляються випадки кричущої несправедливості. Разом з ректором Київського національного університету фізичного виховання і спорту Євгеном Імасом я спостерігав боксерський поєдинок його студента Дениса Беринчика з російським боксером із Дагестану. Наш Денис виграв в одні ворота! Але судді віддали перемогу дагестанцю. Навіть російські колеги підходили до нас, тиснули руки, вітали... “Но вы понимаете, ребята...». Розуміємо... Судді з різних країн таки підігрували спортивно-політичним амбіціям господарів Універсіади.

— Спрацювали у Казані служби, що відповідали за безпеку?

— Сек’юриті були на висоті. У містечко Універсіади, розраховане на 12 тисяч гостей, не можна було занести ані пляшки кока-коли, ані пачки сигарет. Це була зона, вільна від алкоголю і тютюну... Скрізь заходили за електронними перепустками. Для пересування до об’єктів Універсіади і екскурсій усіх команд було закуплено півтори тисячі авто “Хюндай”. Очевидно, у Казані відпрацьовували, як забезпечать безпеку на зимовій Олімпіаді у Сочі...

— Вам доводилося спілкуватися з ректорами, організаторами спорту різних країн. У якому напрямі рухається масова фізична культура і спорт високих досягнень?

— Є дві моделі розвитку фізичної культури. Спорт масовий, оздоровчий. Рекреація, фітнес... А от щодо спорту високих досягнень, то такі країни як Китай, Японія, Південна Корея, Австралія дійшли висновку, що спортсменів найвищого гатунку треба “вирощувати” саме в університетському середовищі — і не шкодувати для цього фінансових ресурсів. Це усвідомлюють вже і Росія, і Білорусь, і Казахстан. Після Універсіади Приволзькій державній академії фізичної культури і туризму передається десять найсучасніших палаців з різних видів спорту, 3700 місць в університетському містечку. Я запитав у ректора академії Юсупа Якубова: “А навіщо вам стільки місць, адже у вас лише тисяча студентів?” Він відповів: “Будемо рости”. А від міністра освіти і науки Казахстану Бакитжана Жумагулова почув таке: “Щоб заохотити студентів брати участь в Універсіадах, уже з наступної Універсіади вирішили за кожну золоту медаль виплачувати по 50 тисяч доларів”...

— Чи отримають якусь матеріальну відзнаку наші медалісти?

— Можу сказати лише за свій університет. Ми знайшли можливість трьом фехтувальницям, які посіли третє місце, виплатити по сім тисяч гривень. Декого з медалістів заохочуємо тим, що приймаємо до аспірантури, на державну форму навчання. Станемо багатшими — будемо платити більше.

Схожі новини