Варшавський тріумф України!

Феєричну перемогу національної збірної України у Варшаві над збірною Польщею (3:1) уже четвертий день бурхливо обговорюють від великого до малого. Повна самовіддача гравців, їхні злагоджені колективні дії, взаєморозуміння від першої до останньої хвилини стали справжнім одкровенням для вболівальників, які після втрат очок з молдаванами та чорногорцями зневірилися у шансах українців пробитися до світового бразильського форуму. Дива трапляються!

Зарядженість на боротьбу, високий настрій на принциповий поєдинок з поляками були помітні в українців ще при виході на стадіон. Коли звучав гімн України, більшість гравців, на відміну від попередніх поєдинків, уже не стояли із закритими ротами...

Наставник українців Михайло Фоменко прийняв сміливе рішення, залишивши в запасі досвідченого Анатолія Тимощука (мотивував це відсутністю у нього належної ігрової практики. На полі з’явився найдосвідченіший у цьому складі Олег Гусєв, який останнім часом теж не проходить в основу «Динамо». За словами Гусєва, Фоменко побачив на тренуваннях, що «я не такий «мертвий», як каже Михайличенко», що стараюсь і довірив місце в стартовому складі». Відзначимо появу в центрі півзахисту Тараса Степаненка. Усі гравці збірної намагалися спростувати прогнози скептиків, постаратися виправдати довіру Фоменка, зіграти якнайкорисніше. І це вони зробили сповна, виконавши установку на гру.

Перші хвилини гри стали шокуючими для збірної Польщі. Агресивна гра українців з перших секунд поєдинку стала несподіванкою для підопічних Вальдемара Форналіка. Вже на сьомій (!) хвилині гри м’яч двічі побував у сітці воріт Артура Боруца. Спочатку Андрій Ярмоленко чудово зіграв індивідуально і влучно пробив упритул з дальньою стійкою (10-й його гол за збірну). Застав зненацька Боруца і дальній влучний удар Гусєва. Господарі кинули усі сили, аби переламати хід поєдинку. І їм це вдалося, коли Лукаш Піщек в один дотик замкнув флангову передачу свого партнера по дортмундській «Боруссії» Якуба Блащиковські. Окрилені цим, «біло-червоні» продовжували натиск, мали декілька нагод вирівняти становище. На їхню біду, у наших воротах стояв Андрій П’ятов, який не раз рятував нашу команду. А психологічно «надламав» команду господарів «гол у роздягальню» у виконанні Романа Зозулі, який скористався відкидкою м’яча Ярмоленка.

Під час перерви наш тренер зумів знайти необхідні слова для своїх гравців, тож вони впевнено розпочали другий тайм. «Синьо-жовті» не грали на утримання результату, контролювали м’яч і при першій нагоді небезпечно контратакували. Міг відзначитись Руслан Ротань, який у цій грі діяв з капітанською пов’язкою. Перемога збірної України повинна додати впевненості нашій команді в наступних відбіркових матчах...

Успіх нашої збірної додав чудового настрою усім жителям України. Прийшовши у суботу на поштове відділення, автор цих рядків побачив, як світилися радістю очі знайомої “поштарки”. Вона не говорила про те, як тяжко долала снігові замети, аби дібратися на робоче місце, а вигукувала: «Який П’ятов молодець! Як наша збірна класно перемогла!».

Результати інших матчів групи H: Сан-Марино — Англія — 0:8, Молдова — Чорногорія — 0:1.

Ярмоленко першим нокаутував поляків. Його почин підтримали Гусєв, Зозуля...

Становище команд групи H

І В Н П М О

1. Чорногорія 5 4 1 0 13-2 13

2. Англія 5 3 2 0 20-2 11

3. УКРАЇНА 4 1 2 1 4-3 5

4. Польща 4 1 2 1 6-6 5

5. Молдова 5 1 1 3 2-8 4

6. Сан-Марино 5 0 0 5 0-24 0

P. S. Завтра, 26 березня, збірна України в Одесі прийматиме збірну Молдови. У цей день в нашій групі також зустрінуться: Чорногорія — Англія та Польща — Сан-Марино.

Думки з приводу

Михайло ФОМЕНКО,

головний тренер збірної України:

«Сьогодні в напрямку Бразилії був зроблений навіть не крок, а чверть кроку. Але надія вмирає останньою. Будемо вірити, що надалі хлопці виправляться за минулі невдачі. Збірна Польщі не могла розчарувати. Просто так склалася гра. У поляків нормальна команда, хороші гравці, хороша організація гри».

Андрій ЯРМОЛЕНКО,

гравець збірної України:

«Не скажу, що було легко. Забили швидкий гол, і це вплинуло на гру. Ми добре вивчили поляків, навмисно віддали їм територіальну перевагу, грали другим номером, а при втраті суперником м’яча добре бігли вперед, атакували. Якщо зараз розслабимося, то самі себе не зрозуміємо. Ця перемога далася важко, то якщо в Одесі не виграємо у збірної Молдови, який сенс у цієї перемоги?».

Анатолій ТИМОЩУК,

гравець збірної України:

«Ми їм нав’язали боротьбу й не дали розбігтися, щоб використати свої найсильніші сторони. Блащиковські, Левандовські, які є основною ударною силою збірної Польщі, було складно протидіяти нашим гравцям».

Мацей РИБУС,

гравець збірної Польщі:

«Якби ми так швидко не пропустили, усе було б по-іншому. 25-30 хвилин ми грали добре, а далі нічого не було. Хотіли виграти, щоб у цій групі Україна вже припинила боротьбу за путівку у фінальну частину ЧС. Не вийшло».

Віктор ЛЕОНЕНКО,

екс-нападник збірної України:

«Перший тайм був щасливим для команди Фоменка. Михайло Іванович починає формувати колектив, видно його почерк. Двадцять років минуло, а багато чого залишилося: характер і командна злість. Зозуля «прикінчив» поляків у першому таймі. Якщо Левандовскі не забив, то тому, що Хачеріді його «з’їв».

Польська газета «Жеч Посполита»:

«Швидко нас позбавили надій на власному стадіоні, при 55 тисячах повних віри глядачів. Українці після Євро були розбитими, будували нову збірну, у них не було зірок Бундесліги та Прем’єр-ліги. Мрії про чемпіонат світу знову залишаються на виріст, а польський футбол продовжує йти дорогою покаяння, що виявилася довшою, ніж ми очікували. Українці опустили нас на землю. Ми грали найсильнішим складом, а ця поразка найбільш болісна».

«На стадіоні «Народовий» було щось надзвичайне!»

Враженнями про матч між збірними Польщі та України з кореспондентом «Високого Замку» поділився житель Львова Петро Салагай, який «наживо» бачив феноменальну перемогу «жовто-синіх» у Варшаві. Наш співрозмовник не міг стримати емоцій…

Українці на трибунах «Народового» шаленіли від щастя…

— Шансів на те, щоб потрапити на стадіон «Народовий», у нас з друзями було мало, — каже пан Петро. — У цьому ми переконалися, коли підходили до стадіону — підходи до нього були забиті армією уболівальників. З квитками допоміг директор однієї з впливових польських фірм, великий фанат футболу, який повернувся з матчу «Реал» — «Барселона». Він, одягнувшись у свої червоно-білі кольори, підвіз нас, трьох львів’ян, до стадіону. З етичних міркувань ми свою атрибутику у машині не витягували, але на самому стадіоні накинули на плечі національні прапори і шарфи, синьо-жовті кепки з емблемою Євро-2012…

Вразив шикарний суперстадіон. З вулиці весь світився червоно-білими кольорами. Дах над ареною закривався, тому ні найменшого вітру, ні холоду у 15-градусний мороз у середині не відчувалося. Щоб нам було тепліше, кожному видали на сидіння целофанову підкладку…

Після перших семи хвилин матчу у шоку були всі! Поляки — бо програвали — 0:2, українці — бо не вірили, що таке може статися. Вся арена була в якійсь прострації…

Ми сиділи у червоно-білому секторі, біля нас не було жодного співвітчизника, однак ставлення до нас з боку місцевих глядачів було приязним — щиро вітали нас. У перерві після розгромного для поляків рахунку 1:3 ми не ризикували вийти у туалет, щоб не наразитися на агресію неадекватних фанів, але наші тривоги виявилися марними. До мене підходили чоловік з десять, тиснули руки, казали добрі слова.

Вразило, що багато поляків прийшли на цей футбол сім’ями. Перед нами сиділи батько-мати, а з ними троє милих діточок з національною атрибутикою — дівчинка трьох років, а також її братики чотири і семи років. Вболівали поляки надзвичайно: були упевнені, що переможуть з різницею щонайменше у два голи. Такого фіаско не чекали…

До речі, одна з українських газет напередодні написала, що 22 березня виповнюється 350 років з того часу, як Іван Богун із 400 своїми хлопцями перемогли 20 тисяч польських вояків. Так сталося, що цього дня була ще одна наша неймовірна українська перемога — спортивна. Справді, 22 березня був не польським днем. Незважаючи на це, після матчу ми з польськими друзями за чаркою у готелі відзначили цю неперевершену зустріч.

І ще два слова про побут. Незважаючи на снігопад, Варшава була прибрана, місто все освітлене. Транспорт працював злагоджено. Не було жодного глуму. Кожних дві хвилини відходили електрички з вболівальниками. Ось такої б організації футболу і в нас…