Від планування до стимулювання: Китай ввів «податок на презервативи»

Відтепер засоби контрацепції (презервативи, таблетки, внутрішньоматкові спіралі) обкладають стандартною ставкою ПДВ у розмірі 13%. Це рішення скасовує пільговий режим, запроваджений ще у 1993 році, коли Китай суворо дотримувався політики «одна сім'я — одна дитина».

Контрацептиви перейшли з категорії товарів першої необхідності (з нульовою ставкою) до звичайних споживчих товарів.

Одночасно зі збільшенням ціни на контрацепцію, уряд звільнив від ПДВ послуги з догляду за дітьми (ясла, дитсадки), заклади для літніх людей та сервіси, пов’язані з реєстрацією шлюбів.

Введено також щорічну субсидію на дитину до трьох років у розмірі приблизно $ 500, а також податкові канікули для сімейних пар.

Причиною таких радикальних кроків є катастрофічне падіння народжуваності.

У 2024 році в Китаї народилися лише 9,54 мільйона дітей — це майже вдвічі менше, ніж у 2016-му.

Населення країни скорочується третій рік поспіль, що створює ризик дефіциту робочої сили та надмірного навантаження на пенсійну систему.

Експерти та користувачі китайських соцмереж скептично оцінюють ініціативу.

Основною перешкодою для народження дітей називають не доступність презервативів, а надвисоку вартість життя.

За даними дослідницького центру YuWa, виховання дитини в Китаї до 18 років коштує в середньому 76 000 доларів, що є одним із найвищих показників у світі відносно доходів населення.

Крім економічних важелів, держава посилює ідеологічний тиск:

1. Втручання у приватність: у деяких провінціях (зокрема — Юньнань) жінки повідомляють про дзвінки від чиновників, які розпитують про дату останньої менструації та плани на вагітність.

2. Пропаганда шлюбу: в університетах запроваджують курси «освіти про кохання», спрямовані на популяризацію сімейного способу життя серед молоді.

3. Обмеження абортів: Пекін видав нові директиви щодо скорочення кількості абортів, які не є медично необхідними.

Ситуація в Китаї демонструє, як авторитарні режими намагаються регулювати найбільш інтимні сфери життя громадян для вирішення державних проблем.

Подібну риторику щодо «традиційних цінностей» та обмеження прав жінок часто використовує і росія, намагаючись компенсувати демографічні втрати, спричинені війною.