Науковці оприлюднили секрет зеленої мумії: їм знадобилося 4 десятиліття

Учена-консерваторка Аннамарія Алабізо з Римського університету Тор Вергата та її команда проаналізували останки за допомогою передових технологій, а саме інфрачервоної спектроскопії з перетворенням Фур'є та раманівської спектроскопії.

Підліток, який, за оцінками, помер між 1617 і 1814 роками, був похований у запечатаній труні з мідного сплаву. Коли будівельники вперше виявили це місце, вони знайшли тіло, згорнуте в ембріональній позі, майже неушкоджене, але з відтінками смарагдово-зеленого кольору — за винятком однієї ноги, яка виглядала більш природною.

Дослідження показало, що мідний контейнер відіграв вирішальну роль у процесі муміфікації. Спочатку антимікробні властивості міді сповільнювали розкладання, пригнічуючи активність бактерій.

Згодом, у міру розкладання тіла, кислотні рідини вступали в реакцію з металевими стінками труни, утворюючи продукти корозії міді, такі як малахіт і псевдомалахіт. Ці мінерали проникали в тканини, замінюючи кальцій шляхом іонної заміни і залишаючи останки назавжди забарвленим у зелені тони.

Низькі температури, обмежена кількість кисню і герметичність труни підсилювали цей ефект. Як пояснила Алабісо, ці висновки ставлять під сумнів попередні припущення про важкі метали в консервації, показуючи, що їхній вплив «набагато складніший, ніж очікувалося».

Одна загадка все ще інтригувала дослідників: відсутність забарвлення на лівій нозі. Команда дійшла висновку, що тріщина в основі труни дозволила рідині стікати, запобігаючи прямому контакту між цією ногою та корозійною міддю.
Хімічні тести не виявили жодних захворювань або травм, що свідчить про те, що причина смерті залишається невідомою. Однак наявність дорогої мідної труни вартістю близько 260 000 доларів за сучасними цінами вказує на те, що підліток походив із заможної родини.

Це дослідження не тільки вирішило давню загадку, але й надало цінну інформацію про те, як матеріали поховання впливають на людські останки. Мумія з Болоньї є найповнішим прикладом муміфікації під впливом міді, який коли-небудь було задокументовано, перевершуючи попередні часткові відкриття.