На Личаківському цвинтарі «облікували» флору і фауну

Сьогодні тут ростуть понад 3 тисячі дерев, серед яких є сосни, дуби, ясени, що стали символами культурної та природної спадщини міста. Але вперше за всю історію на «Личаківському цвинтарі» відкрили виставку — про природну спадщину цього заповідного некрополя: флору і фауну як частину меморіального ландшафту. Експозиція розміщена на семи виставкових кубах біля входу до музею, одразу на головній алеї. Виставку підготували спільними зусиллями команди «Личаківського цвинтаря» та «Бюро спадщини». Проєкт розповідає про флору і фауну цвинтаря як повноцінних учасників міської історії, які з покоління в покоління зберігають пам’ять не лише в камені.

Однак розповідається тут і про намогильні скульптурні зображення тварин і рослин. Зокрема, про зображення собак. Є багато легенд, пов’язаних із вірним другом людини — собакою. У багатьох культурах світу вважалося, що собаки є посередниками між людиною і світом померлих, що вони можуть бачити багато такого, що приховано від очей простих смертних

Прикладом меморіальної пластики із зображенням тварин є старенька гробниця родини Івановичів, що розташована при вході до центральної площі цвинтаря, на полі № 2. На її верхній площині скульптор Павло Ойтелє розмістив скульптури двох собак, які лежать у покірних сумних позах. Згідно із легендою, ці мисливські собаки Плутон і Нерон після смерті господаря прийшли на його могилу і протягом тижня відмовлялися їсти і навіть пити воду. Пси поступово помирали на могилі, але не від голоду, а від суму.

Меморіальна пластика з птахами на Личаківському цвинтарі є не лише художнім витвором, а й важливим елементом культурної спадщини, що відображає вірування та уявлення людей про життя і смерть. Так, доволі цікаво сприймається медальйон з пеліканом на пам’ятнику графині Катерини Левицької (поле № 15). Груди цього водоплавного птаха заплямовані кров’ю риби, яку він поїдає.

Виставка розповідає і про живих тваринок, що живуть у зелених зонах цвинтаря, зокрема, про їжаків. Іжаки звичайні мешкають у хащах біля огорож. Вдень вони сидять у своєму гнізді або в інших укриттях. Гнізда будують в кущах, хащах, печерах чи занедбаних норах гризунів. Вночі виходять на полювання і бувають надзвичайно активні.

«Ми прагнули показати „Личаківський цвинтар“ як місце в якому історія не тільки в камені, а й як живий організм, де природа й пам’ять тісно пов’язані. Відвідувачі виставки побачать стенди, що відкривають інший бік Музею, а саме — живу природу. Наприклад, дерева, які стоять тут століттями та птахів, які живуть на них співають над гробівцями. Комахи, їжаки, білки, а іноді навіть лисиці — усе це творить унікальний живий природний ландшафт цвинтаря», — розповів директор «Личаківського цвинтаря» Павло Богайчик.

Виставка відкрита для всіх охочих відвідувачів «Личаківського цвинтаря» і триватиме до кінця цьогорічного туристичного сезону.