«Церква без Христа»: фільм про те, як російська церква пройшла еволюцію від агітаторів «русского міра» до терористів

Стрічка розповідає про роль РПЦ в українському православ'ї та її участь в розв’язанні росією війни проти України. Зйомки фільму відбувалися у деокупованій Бородянці, Києві, Полтаві, Чернівцях, Львові та на Івано-Франківщині.

У стрічці автори зібрали докази того, що російська православна церква діє в нашій країні як інструмент загарбницької політики Москви. Автор фільму, народний депутат України Микола Княжицький, наводить факти, які підтверджують, що так звана «УПЦ мп» не відмежувалася від кремлівської церкви. А відтак і докази, що РПЦ має розгалужену мережу в Україні, яка діє за завданнями і під кураторством спецслужб рф. У стрічці також показали випадки прямої колаборації священників московського патріархату з ворогом, як це було, зокрема, під час окупації Бородянки.

«Те, що я показую у фільмі - лише ілюстрація набагато більшої та небезпечної історії про те, як російська церква пройшла еволюцію від агітаторів „русского міра“ до терористів», — говорить Микола Княжицький. На прикладах автор фільму показує, як влада протидіє прагненням вірян перейти до ПЦУ. А також він пропонує спосіб, як заборонити російську церкву в нашій держав. Княжицький розробив Законопроєкт № 8221. Водночас влада, за переконанням народного депутата, всіляко блокує прийняття цього закону.

«Це фільм політичний, але він захищає не ту чи іншу партію, а мій законопроєкт № 8221, який підписали представники різних політичних сил: і „Європейської Солідарності“, і „Слуг Народу“, і „За майбутнє“, і „Довіри“, і „Батьківщини“. Та, на жаль, документ не виносять до залу Верховної Ради. Щоб підштовхнути депутатів ухвалити цей закон, ми і створили фільм. Стрічка розповідає про те, чому необхідно цей закон прийняти», — сказав Княжицький на презентації кінофільму.

Отець Іван Рибарук з Криворівні також взяв участь в обговоренні. Він згадав, як на Всеправославному соборі ще у 2016 році РПЦ була звинувачена в єресі етнофілетизму: «В мові депутатській — це рашизм. А російська церква — це секта. Для мене, як священника, ось що важливо. Священник звершує літургію на парафії не своєю волею, а благословенням єпископа, якого він згадує у Великому Вході. Тому якщо священник згадує Онуфрія, а вони всі його згадують, він автоматично стає членом цієї секти. Онуфрій — громадянин держави-агресора, плюс має пряме підпорядкування сектантові Кирилові. А ще він згадує патріарха Кирила. А, отже, той, хто згадує в богослужінні Онуфрія, теж згадує Кирила».