Зрівнялися ніч та день

У дохристиянські часи цієї пори наші предки вітали на­родження весняного сонця, оновлення природи, свят­кували перемогу світла над пітьмою. Дотепер збереглися лишень обряди зустрічі пта­хів, які масово повертаються з вирію. Побачивши у небі дику гуску чи качку, підкидали до­гори соломинку і примовляли:

— Це тобі, пташко, на гніз­дечко!..

Побутувало ще одне обря­дове дійство. Напередодні ма­тері пекли для дітей особливе печиво у вигляді жайворонків, а малеча йшла з ним у поле зу­стрічати крилатих гостей.

Дівчата ховалися в очереті на березі водойми, імітували голос дикої качки, щоб почути селезня. Юнка, котра поміти­ла цього птаха, мала невдовзі вийти заміж (принаймні віри­ли у таке). Якщо селезень мо­лодий, то й суджений дівчини буде таким же, і навпаки.

Добра ознака, коли поба­чиш, як синичка в'є гніздечко чи ворона кладе сорок пру­тиків між гіллям, будуючи собі домівку. Взагалі, на Сорок святих усіх пернатих вважа­ють іменинниками. Їх не мож­на тривожити, турбувати.

Народні прикмети:

• Тепло на Сорок святих — такими ж видадуться квітень і травень.
• Яка погода на Сорок свя­тих — аналогічна буде у Пе­трівку.
• Коли хмарно і відлига — скоро можна сіяти ярові.
• Масово прилітають пер­наті - на дружну весну.