Кантори змусили платити податки авансом

Від 1 січня 2023 року власники пунктів обміну валют зобов’язані сплачувати податки авансом. Це вимога Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування діяльності з торгівлі валютними цінностями у готівковій формі», підписаного президентом Зеленським у листопаді минулого року.

Згідно із законом, щомісяч­ний авансовий внесок з подат­ку на прибуток власник обмінників зобов’язаний сплачувати за кожен пункт, внесенийдо Реєстру пунк­тів обміну іноземної валюти. Розмір авансу залежатиме від кількості на­селення в регіоні, де розташований кантор.

Як розповіли «ВЗ» в Управлінні ін­формаційної взаємодії Головного управління ДПС у Львівській області, якщо обмінник розташований у насе­леному пункті, де кількість населен­ня понад 50 тисяч, треба сплачува­ти аванс у розмірі трьох мінімальних зарплат. Якщо населення менше ніж 50 тисяч — аванс буде у розмірі одні­єї мінімальної зарплати. Від 1 січня 2023 року мінімальна зарплата ста­новить 6700 грн на місяць. Протягом 2023 року власники обмінників спла­чуватимуть авансові внески зі знижу­вальними коефіцієнтами: з 1 січня до 30 червня 2023 року — 0,33, а з 1 лип­ня до 30 грудня 2023 року — 0,66.

Авансовий внесок — це не додат­ковий податок з власників обмінних пунктів. Авансом мають сплачувати частину чи увесь податок за місяць. Водночас, якщо сума внеску буде більшою, ніж зобов’язання обмінни­ка перед державою, то повернення переплати не буде, якщо ж менше, то доведеться доплатити.

«Це рішення не стосується бан­ків, йдеться про приватні обмін­ні пункти, — розповів «ВЗ» дирек­тор департаменту комунікацій АТ «Кредобанк» Віктор Гальчин­ський. — Каси банків (де проводить­ся купівля-продаж валюти. — Авт.) працюють у складі банку, відпо­відно, всі операції обліковуються, і банки сплачують податки. Рішен­ня щодо авансових платежів стосу­ється агентських обмінних пунктів, тобто тих канторів, які не є у складі банків і які працюють на угодах. Їх, напевно, було складно проконтро­лювати, тому й запровадили аван­совий внесок. Бо якщо кантор, на­приклад, на загальній системі (а оподаткуванню за загальною систе­мою підлягає тільки прибуток, тоб­то різниця між ціною купівлі і прода­жу валюти), відповідно, там немає можливості його проконтролюва­ти, бо десь не все показують або не все враховують тощо. Відповідно, логіка держави в тому, щоб запро­вадити мінімальний платіж, який не повертається і який забезпечить від цієї галузі хоч якісь надходження. Як на мене, аби забезпечити стабіль­не надходження коштів від небан­ківських фінансових установ, треба подумати над можливістю впрова­дження субпатента — з фіксованою оплатою за послуги з валютообмін­них операцій. Це зробить процес податкових надходжень від цієї га­лузі більш-менш прогнозованим і прозорими.