Самостійність у дитини: поради для батьків

Прагнення до виконання загальних завдань самому — це один з головних факторів дорослішання, який визначається психічними особливостями мозку. Зазвичай це відбувається у період з двох до трьох років. Паралельно з цим вибудовується лінія спілкування, нові експерименти тощо.

Самостійність та батьки: що робити?

Мати та батько мають ненав’язливо допомагати дитині виховувати самостійність. Це не означає, що треба повністю передати кермо влади в руки дитини. Тут потрібний обережний контроль, але дитина має засвоїти, що частина її дій відбувається із власного розсуду.

Деякі речі та звички можна виховувати у малюка раніше. Наприклад, окремо спати від батьків можна вже через пів року. Щоб не спричиняти дискомфорт, можна дізнатися заздалегідь, як навчити дитину засинати самостійно у різному віці без зайвих проблем. Детальніше про це можна дізнатися в EVA Blog.

Що мають робити батьки:

• спокійно пояснюйте дитині, де була помилка;
• не соромтесь хвалити дитину за її правильні дії;
• у конфліктних ситуаціях намагайтеся дати право вибору та дійти компромісу.

Отже, виховання самостійності у дитини — це важкий процес, який зав’язано на фізичних можливостях та психологічних особливостях формування малюка.

Ігрова форма виховання: як перетворити доросле життя на приємність?

Сформувати навички до самостійного прийняття рішень можна завдяки спеціальним іграм, які можуть влаштувати батьки. Наприклад, серед них можуть бути:

• приготування сніданків — довірте дитині формування бутерброду з інгредієнтів, що є у наявності;
• побудова будинків та містечок з конструктора або інших деталей — так дитина усвідомлює власну компетентність у важливих питаннях;
• зробіть процес одягання вранці певним змаганням на швидкість, але дайте дитині право вибору конкретних речей у гардеробі.

Тож при постійному спілкуванні між дітьми та батьками можна встановити здорову самостійність. До того ж малюкам потрібно відчувати турботу та підтримку від дорослих.