Як правильно обрати автокрісло для дитини

Разом із запровадженням штрафів за перевезення дітей в авто без автокрісел, продавці цих «гаджетів» зараз потрапили під просто-таки золотий дощ. Адже автокрісла та автолюльки почали купувати навіть ті сім’ї, які не мають власного авто, — щоб не наражати на штраф того, хто погодиться їх підвезти.

Утім, в самому законі, який передбачає штрафи за неправильне перевезення дітей, про автокрісла не йдеться. Там йдеться лише про штрафи за порушення правил перевезення дітей. А от самі правила давно визначені Правилами дорожнього руху. Зокрема, там йдеться про те, що «заборонено перевозити дітей, зріст яких менше 145 см або тих, що не досягли 12-річного віку, — у транспортних засобах, обладнаних ременями безпеки, без використання спеціальних засобів, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу; на передньому сидінні легкового автомобіля — без використання зазначених спеціальних засобів». Тобто у правилах йдеться про те, що це має бути саме автокрісло. Це може бути і підставка-бустер, яка просто піднімає дитину і її можна пристебнути штатними пасками безпеки. Тепер уже навіть почали продавати спеціальні накладки на паски безпеки, які наче дозволяють пристебнути дитину. Можливо, така штука і допоможе уникнути штрафу, але навряд чи вона захистить дитину при ДТП.

За результатами численних краш-тестів фахівці дійшли висновку, що надійнішого засобу для перевезення дітей раннього віку, ніж автокрісло, наразі немає. Утім, не усі крісла є однаково безпечні і комфортні для дитини. «ВЗ» спробував з’ясувати, на які деталі звертати увагу при виборі автокрісла, аби поїздка в авто з дитиною не перетворилась на пекельне випробування. Зрештою, покупка не з дешевих. Вартість нового автокрісла коливається від 1500 і до понад 10 000 грн. Безкаркасні, які коштують в межах 300−600 грн не розглядаємо, бо це все одно що замість слінга носити дитину в кишені кухонного фартуха.

Немовлята — тільки обличчям проти руху

Автокрісла поділяють на групи, залежно від віку та ваги дитини. Найпростіший вибір — крісла групи 0 та 0+. Вони підходять для перевезення дітей від народження і приблизно до року-півтора. Кріплять такі крісла за допомогою штатних пасків безпеки, але виключно обличчям проти руху. Таке крісло можна встановлювати не лише на заднє сидіння, а й на переднє, якщо авто не обладнане повітряними подушками. Якщо подушки безпеки є, то перед тим, як встановити крісло на переднє сидіння, їх обов’язково відключити.

Оскільки у немовлят слабо розвинені м’язи, а голова — найважча частина тіла, то саме захист голови та шиї має бути на першому місці. Тому звертайте увагу, чи є довкола голови дитини додатковий захист. Саме крісло має бути досить просторим. Часто батьки докуповують автолюльки, які йдуть в комплекті до дитячих візків. Такі люльки можна кріпити на шасі від візка. Це дуже зручно, адже якщо дитина заснула в авто, її можна забрати разом з автокріслом, поставити «на колеса» і спокійно йти за покупками. Дехто для зручності навіть вдома кладе дитину в автокрісло спати, бо можна переносити її за собою і займатись хатніми справами. Однак лікарі не радять так робити, оскільки у більшості автокрісел дитина лежить не горизонтально, а під кутом. І це може бути шкідливо для її хребта. З цих міркувань з новонародженим не варто їздити у тривалі поїздки, які вимагають перебування в кріслі більше трьох годин поспіль. В іншому випадку треба брати спеціальну автолюльку з горизонтальним положенням малюка.

Дайте дитині посидіти в кріслі перед покупкою

Вибір автокрісла для старших дітей — значно складніший. Тут не досить подивитись результати краш-тестів та перевірити сертифікати. Треба, щоб дитині у ньому було комфортно. Інакше малюк вередуватиме в кріслі, тож поїздка навряд чи буде безпечною, особливо якщо мама за кермом. Спробуйте бути пильними, якщо на задньому сидінні істерика.
Для діток від року підходять автокрісла першої групи (від 9 до 18 кг). Але тут орієнтуватись треба не стільки на вагу, скільки на те, чи може вже дитина сама сидіти. Перевозити у сидячому положенні дітей, які без підтримки ще не вміють сидіти, шкідливо для їх спини.

Саме крісло може бути на базі isofix або кріпитись штатними ременями безпеки. З isofix значно легше кріпити крісло, але не усі моделі авто це дозволяють. Тому перед придбанням такого крісла перевірте, чи є у вашій моделі авто можливість такого типу кріплення. Сама дитина до крісла кріпиться п’ятиточковими чи триточковими пасками безпеки. І тут важливо звернути увагу, чи достатньо довгі ці паски, аби їх вистачило, скажімо, для трирічної дитини в зимовому одязі. Різні виробники пропонують крісла різної ширини. І якщо крісло досить вузьке, повненькій дитині буде в ньому некомфортно. З іншого боку, габаритне крісло може бути завеликим для компактного авто. Тому крісло треба міряти і на дитину, і до авто.

У більшості моделей автокрісел в ціновому діапазоні 1500−2000 грн нема можливості регулювати кут нахилу спинки. Але якщо ви періодично їздите з дитиною на відстань понад 50 км, важливо, аби спинку можна було опускати, щоб дитина могла поспати.

Крісла другої групи підходять для діток від 15 до 25 кг. Однак переважно виробники «схрещують» другу і третю групу і випускають крісла, які можна експлуатувати аж до 36 кг. Популярні зараз крісла групи 1−2-3 (9−36 кг). Тобто купуєш одне крісло, і його достатньо від року і аж до 10−12. На практиці, такі крісла навряд чи можна експлуатувати десять років.

Деякі виробники заявляють крісло як 1−2-3 групи, але там навіть нема можливості регулювати висоту підголовника. Навіть якщо звідти забрати вкладку з пасками для найменших, приблизно п’ятирічній дитині може бути там тісно, а голова надто виступатиме над підголовником, тому безпечним воно уже не може вважатись.

Якщо обираєте крісло спарених груп, то перевіряйте наскільки мобільними є його деталі (регулюється висота, ширина, висота підлокітників тощо). Майте на увазі, що приблизно з чотирьох років дитина уже не пристібається пасками крісла, а лише штатним паском безпеки автомобіля, який проходить від «плеча» крісла і під підлокітником. База isofix для таких крісел уже не підходить.

Третя група — це фактично уже й не крісла, а так звані бустери.

Це просто додаткове сидіння, за рахунок якого дитина сидить вище. Такі бустери підходять для дітей приблизно від семи років зі зростом від 120 см. Тут краще орієнтуватись на зріст, а не на вагу. Важливо, аби висота бустера була достатня, щоб штатний ремінь безпеки не йшов по шиї. Бустери та автокрісла першої та другої груп радять встановлювати лише на задньому сидінні. Є навіть бустери, які трансформуються у рюкзаки. Досі їх купувати переважно батьки, які їздили з дітьми за кордон. Там уже давно заборонено возити дітей без «спецзасобів». Тепер це хороший варіант для тих, хто має школярів-початківців і не має власного авто. Такий рюкзак-бустер без проблем можна брати з собою у таксі.

Які автокрісла купувати не варто?

Зараз магазини заполонили недорогі автокрісла невідомих торгових марок без жодних сертифікатів. Купувати їх ризиковано, адже ви не можете бути впевнені, що ремінці втримають дитину при екстреному гальмуванні, не кажучи уже про ДТП. При цьому є чимало польських та німецьких виробників, які пропонують автокрісла за демократичною ціною, але при цьому мають сертифікати відповідності євростандарту ECE R44/03 або ECE R44/04.

Не радять купувати вживані автокрісла від невідомих осіб, адже ви не можете бути впевнені, що воно не побувало у ДТП і його внутрішня конструкція цілісна.

Автокрісла, обтягнуті шкірзамінником, хоч і здаються досить практичними, влітку у них дитині буде надто спекотно. Краще обрати покриття з натуральних «дихаючих» тканин, але при цьому важливо, аби чохол легко знімався і його можна було прати у пральній машині.