«Усі, хто знав Ігоря, не вірять у самогубство»

У неділю, 16 грудня, стало відомо про раптову смерть волонтера, екс-керівника «Правого сектору» Львівщини Ігоря Коцюруби. Він — учасник «Революції на граніті», Майдану та Революції гідності… В обласній поліції повідомили, на оперативну лінію 102 надійшло повідомлення про те, що у місті Червонограді чоловік намагається накласти на себе руки. На місце події виїхала група реагування патрульної поліції та слідчо-оперативна група. Особу чоловіка встановлено — ним виявився 53-річний львів’янин. Від отриманих тілесних ушкоджень він помер у лікарні. За фактом відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст. 115 (умисне вбивство) Кримінального кодексу України.

Розмови про раптову смерть волонтера Ігоря Коцюруби не вщухають. Попри те, що поінформовані джерела запевнили журналіста «ВЗ», що йдеться саме про самогубство (є свідки, які підтвердили цей факт). Я вирішила поговорити з друзями волонтера. Ось що мені розповів один з найближчих друзів Коцюруби, який попросив не називати його імені.

«Вбивство. Я у цьому переконаний. Всі, хто знав Ігоря, не припускають думки про самогубство. Чоловік, який доклався до будівництва церкви, у такий спосіб вирішив піти? Не вірю! Якби хотів вкоротити собі життя, він би поїхав на фронт. І там би загинув. Але не у такий спосіб».

«Чи була передсмертна записка?» — запитую. «У мене у першу чергу виникла така думка — де передсмертна записка? Її не було». — «Можливо, скаржився на нерозділене кохання, гроші комусь був винен?» — допитуюсь. «Я його знав 30 років. У нього було все в житті. І фінансові проблеми, і нерозділене кохання… Але зараз нічого такого не було. Допомагав військовим, відправляв на фронт допомогу. Займався військово-патріотичним вишколом молоді. Брав участь у різних громадських заходах. Постійно воював з корупціонерами. Не давав їм спокійно дихати. Витягував на світло усі їхні схеми… Контактував з громадськими організаціями на сході. Організовував поїздки дітей зі сходу до Львова. Їх вчили української мови, колядок, щедрівок… Розбудовував церкву Стрітення, біля СКА. Сам ініціював це будівництво, ходив до різних меценатів, збирав кошти. Планував збудувати біля цієї церкви дитячий майданчик. А також спортивний, щоб весь цей комплекс розвивався».

«Якщо він боровся з корупціонерами, теоретично, міг мати ворогів?» — запитую. «Так, звичайно. Починаючи від незаконних вирубок лісу, закінчуючи незаконними розподілами землі. Завжди був дуже активним». — «У нього була своя громадська організація? Він мав роботу?» — цікавлюся. «Був засновником ГО «Військово-патріотичний вишкіл «Патріот». Знаю, що займався підприємницькою діяльністю, але деталей не знаю. Всі, хто знав Ігоря, не вірять у самогубство».

Товариш загиблого волонтера розповів, до Червонограда Коцюруба поїхав на уродини до мами (жив у Львові, родом із Червонограда). «І знайшли його з перерізаним горлом… «Толком ніхто не говорить, як це сталося… Чому поліція не робить офіційної заяви, мені дивно і незрозуміло. Кажуть, це таємниця слідства».

Ще одна волонтерка розповіла: «Не віриться, що Ігорка немає. У нього було дуже багато планів на майбутнє. Ми мали разом проводити акцію на Миколая… Я чула, що деякі волонтери казали, що у нього була депресія. Не знаю, як часто ці люди з ним бачилися. Я часто з ним спілкувалася і нічого такого не помічала. Він був сердечником, а тому стежив за своїм здоров'ям, сидів на дієтах, пив зелений чай. Нам розповідав, як вести здоровий спосіб життя. Зараз говорять про те, що на шиї було три порізи… Як людина сама може нанести собі такі рани?».

Поховали Ігоря Коцюрубу у Львові на Личаківському цвинтарі. Дехто з волонтерів проводить власне розслідування раптової смерті колеги і друга…