Єдина жінка збірної України на «Іграх нескорених» здобула два «золота»

Вона — дівчина-воїн, єдина жінка-спортсменка, яка поїхала від України до Австралії на «Ігри нескорених». І здобула для нашої команди аж два «золота»! У виді спорту, який донедавна для неї був взагалі невідомий, чужий. У Сіднеї волинянка Майя Москвич показала усьому світу майстер-клас зі стрільби з лука.

Народилася Майя на Поліссі, у селі Нічогівка Маневицького району. Змалку дівчину виховували дідусь з бабусею, бо мама була інвалідом, а батько з її життя взагалі зник. Обставини змушували боротися за себе, щоб вижити. І вона вперто долала труднощі. Закінчила Волинський державний коледж технологій та бізнесу та Луцький національний технічний університет й влаштувалася на роботу в обласний Центр національно-патріотичного виховання. Згодом його очолила.

Потужний поштовх до боротьби дівчині дала Революція Гідності. Майя Москвич з першого дня з однодумцями стояла на Театральному майдані у Луцьку. Тоді їй «пришили» хуліганство, бо була серед організаторів, які повиносили з приміщення обласної ради портрети президента Віктора Януковича, а один догори дригом повісили на ялинку… Потім був Єромайдан, страшні лютневі дні, коли на очах гинула Небесна сотня. І початок війни.

— Я шукала, як потрапити на фронт. Але тоді ніхто не брав дівчат, - згадує Майя. — Аж раптом подзвонив бард Володимир Пастушок із батальйону імені генерала Кульчицького. Він запитав: «Хочеш воювати? То щоб завтра була в Києві».

Так у серпні 2014-го поїхала на Донбас. Страху дівчина не відчувала. «Не засуджую тих, хто відкупився від АТО, або поїхав на заробітки, — каже. — Я пішла воювати, бо по-іншому просто не могла».

Служила добровольцем у складі батальйону Національної гвардії імені генерала Сергія Кульчицького. Згодом — у розвідувальному батальйоні «Гарпун». Коли підрозділ розформували, його бійці увійшли до полку поліції особливого призначення «Миротворець». Майя Москвич була там до останнього, поки не дало про себе знати здоров’я. Лише тоді вирішила звільнитися. Бо до нестями боліла спина, сон майже зовсім пропав, не допомагали ліки. Розуміла, що бути корисною в умовах війни більше не може.

Сидіти без діла Майя не могла. Стала стала займатися спортом. І цьогоріч потрапила у команду «нескорених» на Invictus Games (Олімпіаді для військовослужбовців, які втратили здоров’я внаслідок бойових дій), що проходили в Австралії. Виступати мала у стрільбі з лука. Хоч ще рік тому вона жодного поняття не мала, як правильно натягувати тятиву. Зате наполегливі тренування принесли результат: Майя виступила тріумфально, принісши нашій збірній відразу два «золота» — у персональній та командній першостях! «Як ви і просили, останній постріл був «у яблучко», — окрилена щасливими емоціями, написала Майя на своїй сторінці у Фейсбук.

У Сіднеї перемоги здобули й інші уродженці Волині — ковельчани Богдан Оксентюк та Василь Омельченко, які представляли на «Іграх нескорених» інші області. Богдан, виступаючи за Львівщину, у змаганні плавців здобув «срібло» та «бронзу», «золото» виборов з бігу.

Василь Омельченко, курсант Військового інституту танкових військ у Харкові, приніс Україні «золото» у забігу на 400 метрів та «срібло» у стрибках у довжину.