Теракт 11 вересня досі забирає життя...

20 років тому, 11 вересня 2001-го, терористи «Аль-Каєди» захопили у США чотири пасажирські літаки. Два з них ісламісти скерували у хмарочоси Всесвітнього торговельного центру (ВТЦ), які загорілися й упали. Унаслідок тієї страшної терористичної атаки загинули близько 3000 осіб… Першими на місце трагедії вирушили рятувальники, зокрема пожежники. Понад 400 з них загинули вже 11 вересня… А тисячі інших, що виводили людей з ВТЦ і шукали їх під його руїнами, померли пізніше, надихавшись отруйного пилу. Десятки тисяч тих рятувальників потерпають від захворювань органів дихання й травлення, онкології і психічних розладів.

Під час рятувальної операції після нападу на Twin Towers (вежі-близню­ки ВТЦ) на дію різних шкідливих для здоров’я чинників нарази­лася понад 31 тисяча осіб. Про це нагадали експерти австра­лійського Університету Еdith Cowan, які проаналізували ба­гаторічні медичні дані учасників тієї операції.

Дослідники з Австралії під­рахували, що майже 3,5 ти­сячі осіб, які брали участь у рятувальній операції після те­рористичної атаки на ВТЦ, уже померли. Головно через захво­рювання дихальної і травної систем (34%), онкологію (30%) і психічні розлади (15%). 36 ти­сяч досі живих рятувальників мають захворювання органів дихання, 16% - онкологію. За останні п’ять років захворюва­ність на рак серед цих людей зросла на 185%. «Найчастіше це лейкемія, — каже експертка. — Це не дивує, бо існує зв’язок між впливом бензолу та го­стрим лейкозом». А бензол був складовою авіаційного паль­ного, що вибухнуло, коли за­хоплені терористами літаки врізалися у вежі ВТЦ… У 16% рятувальників ВТЦ діагностува­ли психічні захворювання. При­близно стільки потерпають від післятравматичного стресово­го розладу (ПТСР).

Понад 80 тисяч рятувальни­ків долучилися до World Trade Center Health Program («Програ­ми охорони здоров’я ВТЦ») — іні­ціативи, яка має допомогти цим людям у вирішенні їхніх проблем зі здоров’ям. Лише за останній рік до програми долучилося по­над 16 тисяч осіб, розповіла про­фесорка Ерін Сміт у статті для видання Prehospital and Disaster Medicine.