«Дика кішка», закохана у коней

Світ продовжує згадувати померлого недавно чоловіка англійської королеви Єлизавети І І — принца Філіпа, батька єдиної доньки королівської родини Анни, яка носить титул королівської принцеси. Вона з’явилася на світ 15 серпня 1950 року, як друга дитина після принца Чарльза. Її мати — Єлизавета — була тоді ще тільки спадкоємицею престолу. Незабаром вона зійшла на британський трон, і це віддалило її від дітей — сина і дочки. Молодій королеві, яка з головою поринула у нові турботи, бракувало часу, щоб займатися вихованням спадкоємців королівської корони. І тоді за виховання Чарльза і Анни взявся їхній батько — герцог Единбурзький, Філіп. Нащадок грецьких королів, Філіп був великим прихильником спортивних методів виховання дітей. Змушував малюків обливатися зранку холодною водою, займатися з гантелями і здійснювати кілометрові прогулянки. Але акцент зробив на кінному спорті.

Верхова їзда, на думку Фі­ліпа, мала привчити дітей до зібраності, впертості і дисципліни. Герцог Единбурзь­кий часто брав участь у вітриль­них регатах та подоланні пере­шкод на конях і мріяв, щоб його діти теж стали спортсменами. І Чарльз та Анна виправдали його сподівання. Принц став най­кращим гравцем у кінному поло у Великобританії. Ще більших успіхів досягла його донька, адже азів верхової їзди її навчали най­кращі наїзники в Англії — королів­ські драгуни. Ця елітна частина королівської гвардії охороняла Віндзорський замок, де Анна ра­зом з батьком і братом прово­дили найбільше часу. Анна була впертою і могла їздити на коні по п’ять-шість годин без відпочинку.

Вже тоді слуги зауважили див­ні речі у поведінці Анни. Прин­цеса, окрім рідних, ні з ким не спілкувалася. Не тому, що не по­важала оточення — просто Анна соромилася своєї зовнішнос­ті. Особливо їй «докучав» довгий ніс, успадкований від батька. Та схожість з герцогом Единбурзь­ким носом не обмежувалася. Анна у всьому хотіла бути схожою на батька: була такою ж прямою, а іноді нетактовною, спочатку щось робила, а потім думала. Як і герцог, не любила журналістів, вона їх зневажала. Журналістам таке ставлення, звісно, не подо­балося, і вони охрестили принце­су «дикою кішкою».

Маска манірності, яку прин­цеса носила у Букінгемсько­му палаці, спадала одразу, коли приїжджала у свою віндзорську конюшню. Свою улюблену білу кобилу (майже таку, як на гербі династії) Анна чистила самотуж­ки, годувала і вигулювала. Іноді слуги з жахом знаходили її, коли вона спала на сіні поруч з конем. Коли Анні виповнилося 14 років, королева після довгих сумнівів дозволила їй брати участь у зма­ганнях: спочатку в Англії, а потім і за кордоном. І ось влітку 1971 року принцеса Анна на чемпіо­наті Європи з кінного триборства на диво усім стала чемпіонкою. В Лондоні її зустрічав великий на­товп уболівальників та журналіс­тів. Але, вірна собі, королівська донька, не сказавши жодного слова, сіла у свій «роллс-ройс» і поїхала. «Ми знаємо, що вона не любить нас з дитинства! Але чим провинилися перед нею усі при­хильники?» — запитував наступ­ного дня журналіст газети Daily Mirror.

Блискуче розпочата спортив­на кар’єра принцеси не мала та­кого успішного продовження. 1972 року, через захворювання коня, Анна не змогла взяти учас­ті в Олімпійських іграх у Мюнхені. Її місце у збірній зайняв молодий лейтенант королівських драгу­нів Марк Філліпс. Заміна вия­вилася такою успішною, що ан­глійська команда здобула золоті медалі. На радощах герцог Един­бурзький запросив усю команду до Віндзору. Ось тоді принцеса Анна і познайомилася з Філліп­сом. Вона закохалася миттєво і сама призначила йому побачен­ня.

Через рік дочка англійської ко­ролеви вперше відвідала Укра­їну. У Києві відбувався чемпіо­нат Європи, на якому вона мала захищати свій титул. Але їй зно­ву не пощастило. Під час польо­вих випробувань, долаючи пере­шкоду, кінь скинув її, і принцеса зламала руку. А повернувшись додому, приголомшила батьків, оголосивши своє бажання вийти заміж за Філліпса. Навіть батько не підтримав свою улюбленицю у її виборі. «Філліпс, звичайно, привабливий хлопець, але дуже вже любить жінок», — так охарак­теризував нареченого дочки гер­цог. Однак вперту Анну важко було відмовити. І королева дала згоду на шлюб, підвищивши зятя і олімпійського чемпіона у капі­тани та віконти. Влітку 1974 року відбувся урочистий шлюб Анни і Марка Філліпса.

Анна надалі мріяла про олім­пійську медаль, тому відмовила­ся покинути спорт заради сім’ї. Вона взяла участь в Олімпіа­ді-76 у Монреалі, де здивувала всіх, поселившись в олімпійсько­му селищі разом з командою. Але й Монреаль не став для Анни щасливим. Вона впала і посіла дев’яте місце. Лише після цієї невдачі принцеса вирішила по­кинути спорт. Вона намагала­ся знайти втіху у сім’ї, народив­ши сина Пітера (1977), а згодом і дочку Зару (1981). Але поява ді­тей не могла врятувати шлюб. Марк продовжував волочити­ся за кожною спідницею. Коли з’ясувалося, що чоловік ще живе зі спортсменкою з Нової Зеландії і навіть має від неї дитину, розлу­чилася.

1988 року Анна повернулася у спорт. Їй запропонували очоли­ти Міжнародну федерацію кін­ного спорту, президентом якої до того часу був її батько, гер­цог Единбурзький. А незабаром Анну обрали членом Міжнарод­ного олімпійського комітету для Великобританії. Посівши місце у МОК, Анна почала висловлю­вати незадоволення діяльністю його членів. Біля неї сформува­лася група незадоволених ко­мерціалізацією Олімпійських ігор. Вони почали виступа­ти проти тих, хто вів розкішний спосіб життя, як-от керівники комітету і наближені до прези­дента Антоніо Самаранча.

Від критики принцеса улітку 1992 року перейшла до актив­них дій. У Барселоні вона відмо­вилася посісти своє місце у ложі для почесних гостей на відкритті Ігор. Спустилася вниз і усі чоти­ри години простояла зі спортс­менами на полі, що спостеріга­чі розцінили як виклик традиціям МОК. Довідавшись, що МОК буде розглядати пропозиції про виключення з програми Ігор та­ких видів спорту, як кінний спорт, п’ятиборство і фехтування, принцеса накинулася з різкою критикою на керівників спортив­ного руху. «За кілька мільйонів президент і його оточення ціл­ком здатні включити в програму майбутніх Ігор забаву арабських шейхів — соколине полювання», — роздратовано заявила вона. Поведінка принцеси не на жарт стурбувала функціонерів бри­танського спорту. І щоб заспо­коїти розгнівану принцесу, до Барселони поспішно запроси­ли командора Тіма Лоуренса, з яким вона зустрічалася останні два роки. Бравий морський офі­цер швидко заспокоїв свою по­другу. Закохані, не очікуючи за­кінчення Ігор, вирушили на яхту Анни, де провели два наступні тижні.

А напередодні Різдва 1992 року Анна і Лоуренс одружилися. Оточення одразу помітило різ­кі зміни у настрої принцеси піс­ля шлюбу: вона почала усміхати­ся і жартувати. А сімейні традиції закоханості у коней продовжує її донька Зара, яка на домашніх Олімпійських іграх 2012 року у Лондоні здобула срібну нагороду у змаганнях з кінного спорту.