«На хріна нам такий союз»... А й справді, навіщо?

Десятеро діячів білоруської опозиції підписали декларацію «Про загрозу білоруській незалежності». На думку підписантів, зокрема першого спікера парламенту незалежної Білорусі Станіслава Шушкевича, документи, які 8 грудня мають затвердити Путін і Лукашенко (на фото), «збільшують залежність Білорусі від Росії і потенційно становлять загрозу подальшому існуванню Білорусі як незалежної держави». Опозиціонерів налякав посол Білорусі у Р Ф Семашко, який за тиждень до зустрічі двох президентів розповів про таку їхню ціль, як «єдині парламент і уряд»… Невже «бацька», який нещодавно, говорячи про відносини з Москвою, заявив «на хріна нам такий союз?», погодився віддати Білорусь Путіну?

Як підкреслили лідери білоруської опозиції, робота над документами, які 8 грудня мають підписати пре­зиденти Білорусі й Росії, іде підкилимно, «без будь-яких консультацій з представ­никами суспільства», а інформацію про зміст цих документів «не змогли одер­жати навіть депутати Палати представ­ників».

Нагадаємо, про погодження главами урядів двох держав «Програми дій Біло­русі й РФ із реалізації положень догово­ру про створення Союзної держави» по­відомило на початку вересня 2019 року російське видання «Комерсант». Розра­хована на півтора року програма перед­бачає, що із січня 2021 року економіч­ні системи РФ і Білорусі будуть частково об’єднані. «Йдеться щонайменше про єдиний Податковий кодекс, зовнішньо­торговельний режим і Цивільний кодекс, уніфікований облік власності… майже об’єднаний банківський нагляд, але з двома центробанками, єдиний регуля­тор ринків нафти, газу й електроенергії і гармонізоване держрегулювання галу­зей, — інформував „Комерсант“. — Такий ступінь інтеграції — вищий, ніж у ЄС, фак­тично на рівні економік йдеться про ство­рення з 2022 року конфедеративної дер­жави». Тобто, констатувало видання, «йдеться про поглинання сильно одер­жавленої економікою Росії майже повніс­тю державної економіки Білорусі на рівні управління».

У вересні прем’єри РФ і Білорусі до­мовилися працювати над «дорожніми картами». Їх кількадесят, і, судячи з того, що після вересня тема Союзної держави відійшла на задній план, узгодити пози­ції по «картах» Москві й Мінську було не­легко. Ба більше, у листопаді президент Білорусі Олександр Лукашенко взага­лі поставив російсько-білоруський союз під сумнів. «Ми продаємо у Росії менше, ніж вони у нас, — обурювався „бацька“. — Ці гроші треба заробити на російсько­му ринку, але нас туди не пускають. Зви­чайно, ми з Росією воювати не будемо. Але щороку ми щось втрачаємо. Вибач­те, на хріна потрібен такий союз?».

Здавалося, заплановане на 8 грудня підписання «Програми дій» щодо ство­рення Союзної держави може не відбу­тися… І раптом — заява Семашка! Вияв­ляється, серед цілей Путіна й Лукашенка не лише «уніфіковане податкове законо­давство» і «створення єдиних ринків на­фти, газу і електроенергії», а й «єдиний парламент і уряд… коли незалежні Росія і Білорусь віддають нагору певні управ­лінські функції, з обов’язковим виконан­ням».

Утім, якщо згадати про події осені ми­нулого року, то заява Семашка не зда­ється несподіваною. Тоді у Сочі Путін і Лукашенко говорили протягом шести (!) годин. Як розповів згодом «бацька», «питання, пов’язані з поставками Біло­русі темних нафтопродуктів, поставка­ми природного газу й оплати природ­ного газу з боку Білорусі», залишилися невирішеними. Не домовилися тоді Мо­сква й Мінськ також про поставки росій­ської нафти для переробки на білорусь­ких НПЗ, а також щодо збиткового для бюджету Білорусі «податкового манев­ру» в галузі нафтовидобутку, який пла­нує здійснити РФ. «Путін запропонував Лукашенку нову парадигму подальшого співіснування в союзі, — констатував то­рік у виданні „Лівий берег“ експерт Ан­дрій Паливода. — Тепер усіляка еконо­мічна допомога буде пов’язуватися зі зустрічними політичними діями». Тоб­то торік Путін фактично поставив Лука­шенку ультиматум: або Мінськ робить на шляху інтеграції з Москвою реальні кроки, або більше не побачить дешевих енергоносіїв… То Семашку дали «від­машку», бо Лукашенкові вже немає куди відступати?

Деякі експерти вважають такий ви­сновок поспішним.

«Грандіозні» цілі були заявлені ще у договорі про створення Союзної дер­жави від 1999 року, — нагадує Юрій Дра­кохруст, оглядач Радіо «Свобода». — У договорі й справді записані єдиний пар­ламент і єдиний уряд. І що, сторони до­мовилися про їх створення? Хіба це сказав Семашко? Ні, він сказав «таке за­вдання вирішується»… Так воно вже 20 років як вирішується".

На думку Дракохруста, слова Семаш­ка означають лише «гру й торг». «Набли­жається кінець року, — нагадує оглядач, — якою буде нова ціна на газ — невідо­мо». Тому «російська сторона підвішує великий „пряник“ — ціну на газ для Бі­лорусі, як для Смоленської області, у випадку суттєвого поглиблення інте­грації». А Білорусь, вважає Дракохруст, «вустами посла Семашка підвішує свій „пряник“ — згадку про те, що у союзно­му договорі прописані єдині уряд і пар­ламент». При цьому «двозначність заяв Семашка все ж свідчить радше про від­сутність, ніж про наявність домовленос­тей».

Побачимо… Не треба забувати, що прискорене створення Союзної держа­ви РФ і Білорусі дозволить Путіну ви­рішити проблему 2024 року. На третій президентський термін у Р Ф Путін бало­туватися не зможе (якщо Держдума не змінить конституцію, але це надто «ду­бовий» варіант), а ось на перший термін у Союзній державі Росії і Білорусі — будь ласка! За «собіратєля зємєль» російські виборці проголосують охоче. А Лука­шенкові якусь посаду знайдуть…