Словаччина – не молодша сестра Чехії

Попрад, Словаччина

На думку деяких не надто досвідчених туристів, Словаччина слугує на ринку таким собі “додатком” до Чеської Республіки. Я особисто переконалася у тому, що така думка не лише образлива, а й не має права на існування. Словаччина, з її казковою природою, гірськолижними вершинами, старовинними замками, у яких і досі живуть привиди, може сміливо конкурувати з “ветеранами” і “старожилами” на туристичному ринку.

Минулого року посольство Словацької Республіки оголосило про те, що буде відкривати багаторазові туристичні шенгенські візи всім туристам, у яких в паспорті вже є хоча б один «шенген». Можу запевнити скептичного читача, що обіцянки Словаччина дотримується - майже всі туристи у нашому екскурсійному автобусі, котрі підготували повний пакет документів (серед яких - оригінал ваучера з готелю з повною передоплатою), отримали багаторазову візу терміном від одного до п’яти років.

У Словаччину варто їхати, насамперед, тим, хто не уявляє свого життя без лиж. Для словацького ландшафту характерна гориста природа, з Карпатськими горами, що розділяє країну на Низькі і Високі Карпати, які у Словаччині називаються Татрами. Зрештою, у цій країні запропонують повний “джентльменський” набір відпочинку: окрім гірськолижного, тут можна пройти повний курс лікування. В країні діють 1200 термальних і мінеральних джерел, працюють 22 лікувальні курорти. Кажуть, деякі з них за ефективністю не поступаються аналогічним курортам Швейцарії, причому вартість лікування у Словаччині в рази нижча. Ще один важливий аргумент — близькість кордону і спорідненість слов’янських народів. Вона тут особливо відчувається: у Словаччині практично нема мовного бар’єра і відчуття “чужої країни”.

Словаччина стала незалежною державою 1 січня 1993 року. У грудні 2007 року країна увійшла до складу країн Шенгенської угоди, і за неповні вісім років стала розвинутою європейською країною. Тут ремонтують дороги, прокладають автобани, реконструюють старовинні замки і удосконалюють гірськолижні траси. Словаччина в даний час має найбільш швидкорослу економіку в Центральній Європі. Податкові реформи, висококваліфікована робоча сила і державне стимулювання країни створили так званий рай для інвесторів, що привертає знамениті на весь світ компанії - Peugeot-Citroen, Hyundai, Kia Motors, Ford Motors, Volkswagen, Dell Computer Corporation, IBM, Lenovo, Sony, Samsung, US Steel, Tesco Stores SR. Тут добре розвинутий і приватний бізнес — міні-готелі, що надають послуги протягом року, і невеликі магазинчики. І хоча офіційні заробітки у Словаччині не такі й високі, як в інших країнах Євросоюзу, словаки не нарікають. Попри те, що вартість робочої сили низька, тут невисокі податки.

Середня зарплата (для прикладу, медсестри і вчителі шкіл. - Г.Я.) — 800-900 євро на місяць. Якщо кілограм м’яса коштує 2,50 євро, а за літр бензину треба віддати 1,10 євро, то прожити можна. Дбає держава тут про студентів. У вишах діти навчаються до 26 років. Студенти мають право їздити поїздами і у громадському транспорті безоплатно за наявності студентського квитка. За проживання у готелі і харчування під час навчання студенти мають заплатити 120-130 євро на місяць.

Словаки дбають не лише про відпочинок, а й про культуру. Учням шкіл держава виділяє щомісяця 120 євро для придбання квитків у театри, кінотеатри і у музеї. Не обділяють матеріальними допомогами і пенсіонерів та інвалідів. Хоча, за словами гіда, багато чого в країні залишилося від совдепії, якої ще не так просто позбутися. Якщо у Польщі давно забули, що таке давати і брати хабарі, то у Словаччині ця “мода” залишилася.

Мене здивувала вартість проїзду у таксі. У кожній машині встановлено лічильник. Попри те, що вартість бензину висока, оплата за проїзд у таксі — низька. Нас напхалося у машину п’ятеро і за подорож ми заплатили... півтора євро. Стільки ж нам би довелося заплатити і за проїзд у тролейбусі — 0,30 євроцента. Термін дії придбаного на зупинці квитка — обмежений, тому його треба купувати безпосередньо перед посадкою в автобус чи тролейбус. Якщо вам доведеться поїздити туди-сюди протягом дня, краще придбати за 1 євро відповідний квиток на день. Як би там не було, але квиток треба купувати обов’язково, бо у Словаччині дуже великі штрафи. Особливо для водіїв. Мене постійно дивувало, чому наш водій пан Павло так повільно їздив непоганими словацькими дорогами. Як з’ясувалося, за перевищення швидкості на 20 км/год. доведеться викласти 20 євро штрафу. А якщо у вас машина, як бритва, і ви не уявляєте себе за кермом у напівсонному стані, а промчите з вітерцем на швидкості 180 кілометрів, доведеться заплатити 1300 євро штрафу.

За час мого перебування у Словаччині я відвідала кілька гірськолижних курортів і міст. Про столицю Словаччини, Братиславу, я розповідала минулого року. Цього разу мені сподобався Попрад — північне словацьке місто з 55-ма тисячами населення, що розкинуло свої історичні будівлі на березі однойменної ріки. На самому початку, коли про Попрад вперше згадали у 1258 році, його населення переважно складалося з німців. Передача міста у складі застави по королівському боргу Польщі кардинально змінило у ХV-ХVІІІ століттях національний склад містян. Значним етапом розвитку Попрада стала залізнична колія, яку проклали тут у другій половині ХІХ століття.

Сьогодні у Попраді чудово розвинута регіональна і зовнішня транспортна інфраструктура. Автовокзал, аеропорт, залізничний вокзал... Звідси лише за 40 хвилин можна доїхати до Високих Татр, а за годину — до Низьких. Саме у Попраді високо розвинутий пішохідний туризм.

Завдяки термальним джерелам у Попраді діє величезний аквапарк. Неймовірна кількість нагрітої земними надрами води сприяла виникненню поблизу цілого конгломерату кліматичних курортів.

Розповідаючи про Словаччину, не можу не згадати про один із найкращих гірськолижних курортів Штребське Плесо, що за 25 кілометрів від Попрада. Мені не пощастило ані піднятися на підйомнику на найвищу точку — 1350 м над рівнем моря, ані покататися на лижах, бо ще не сезон. Зате я побачила озеро, яке теж називається Штребське Плесо і є другим за величиною у Татрах. Штребське Плесо — найвищий і найхолодніший курорт у Татрах. Тут відбуваються етапи чемпіонатів Європи з бігових лиж і стрибків з трампліна. Глибина снігу в лютому — близько 90 см. Загальна можливість усіх лижних підйомників — 3550 осіб на годину, з них три підйомники мають можливість обслужити 1750 лижників на годину, а два - 1800 осіб на годину.

Редакція “Високого Замку” дякує туристичній фірмі “Карпатія-Галич-Тур” за організацію цікавої подорожі.