Життя

Напередодні Різдва, яке за новим церковним стилем будемо відзначати за півтори тижні, кожна господиня має клопіт: як приготувати на святий вечір смачний пісний стіл, та щоб не затратно для сімейного бюджету

Сьогодні порушу дещо незвичну тему, яка напряму стосується кожного з нас. Моє нинішнє звернення — до людей, які шанують, дорожать пам‘яттю своїх попередників, наслідують самі і передають їхню житейську науку нащадкам. Було би добре, якби всі ми, поки ще є сили, поки ще не стерлися спомини і не загубилися зі швидким плином часу всі сліди, закарбували цю добру пам‘ять

У п’ятницю, 12 грудня, у віці 66-ти років у Львові внаслідок хвороби відійшов у засвіти народний артист України Степан Гіга

У Державному некомерційному підприємстві «Центр комплексної реабілітації «Галичина», що у Львові, відкрили першу персональну виставку Романа Долинського «Світло сили: творчі відлуння душі воїна»

Різдвяна пора невпинно наближається. Ми ще не встигли відійти від смаку гарбузового пирога, але думками вже близькі до різдвяного столу з його святковим розмаїттям наїдків. Різдво — це традиції, як старі, так і нові. Використайте цей сезон максимально та накрийте стіл, про який ви завжди мріяли. Дістаньте свій святковий посуд, щоб стіл сповнився різдвяним духом

У львівському Будинку воїна відбулося відкриття мистецького та соціального проєкту «SВідомі» — ініціативи, що має на меті нагадати про ціну свободи, вшанувати українських захисників та показати, як війна змінює суспільство на рівні особистих історій

У львівській галереї «Зелена канапа» відкрили щорічну традиційну різдвяну виставку. Традиція різдвяних виставок у самому центрі Львова триває вже 19 років. Щороку митці - художники, скульптори, народні майстри — з нетерпінням чекають, аби запропонувати свої роботи для колективної виставки у камерній і затишній галереї «Зелена канапа»

Стояти у чергах іноді корисно. Чого тільки не надивишся, не наслухаєшся там! У цих потоках — картинки нашого життя. Часом — дуже промовисті. Зі знаком «мінус» і знаком «плюс». За годину до того, як написав ці рядки, мені випало стати свідком другого…

У вітрині одного з львівських магазинів, що на площі Соборній, встановили неймовірно красиву різдвяну шопку, яка змушує людей зупинитися і насолодитися дивом

Палацові, що втратив більшість своїх скарбів у бурхливі роки ХХ століття, небайдужі люди дають шанс на друге життя. За 45 кілометрів від Львова є гарне селище Розділ. Знамените споконвіку було тим, що за зеленим парком заховалася від чужого ока пам’ятка архітектури ХVІІІ століття, один з найбільших палаців Галичини — палац графів Лянцкоронських

У Трускавці, куди з усієї України, незважаючи на всі жахіття сьогоднішньої війни росії проти нашої країни, з усіх областей та регіонів держави прибувають на відпочинок та лікування наші співвітчизники та живуть приблизно 13 тисяч переселених із зони бойових дій людей, розпочався різдвяно-новорічний цикл святкувань

Наші домашні мурчики мають лісових родичів — диких котів. Тваринка ця рідкісна, її занесено у Червону книгу, але на території природного парку «Медобори» (Тернопільщина) її можна зустріти. Фіксують перебування лісових котів з допомогою «фотопасток». На переконання науковців, користь цієї особини у тому, що допомагає контролювати популяцію гризунів, встановлює їхній баланс

Центр порятунку диких тварин, де дають прихисток братам нашим меншим, що постраждали під час війни, отримав незвичних меценатів. Ними стали бійці 1-го механізованого батальйону 22-ої окремої механізованої Миколаївської бригади. Ці воїни взяли на повне забезпечення… вовка, який живе у звіринці. Що-що, а потреб у м‘ясі він тепер не відчуватиме — хлопці поділяться з ним своїми тушкованками…

Помічнішими за будь-які ліки-антидепресанти для тих, хто боронить нашу країну на передовій, часто стають домашні тварини. Їхня присутність поруч з воїнами — як бальзам на зранену війною душу. Сказане засвідчують будні колишнього історика, а нині військовослужбовця 128-ої окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле»

У вихідні ходив я у гості до далекого сусіда, що живе під лісом, і на глинистій дорозі побачив чіткі відбитки чиїхось великих ратиць. Корів тут немає. Точно то не були сліди козулі. Та і для кабанів, які водяться у цих краях, вони не підходили. Залишався один варіант — лось