В альпаки Бажана — романтичні бажання…
Наш колега — знаний журналіст і автор політичних пригодницьких романів Богдан Кушнір — свій новий трилер «Газова пастка» дописує на лоні фантастичних краєвидів у Карпатах. На Косівщині його молодята мають ферму альпак «Хитра стайня». Поки син з невісткою поїхали у двотижневу відпустку, у компанії із цими тваринами Богдан фізично працює, відпочиває і творить. І те, й інше у нього виходить добре
Перш ніж сісти за ноутбук, письменник, як всякий добрий господар, обходить хазяйство. Воно у нього чималеньке: кури, коти, собаки, альпаки. Всю цю братію треба нагодувати, прибрати біля неї. Робота для Богдана, хоч він і «пан зі Львова», приємна. Любить тварин, а вони — його. Так і просяться, щоб ґазда їх погладив, сказав їм ласкаве слово. Знали б ви, які сентименти до свого опікуна має альпака на кличку Бажан! Не вийде із загородки погуляти, поки йому «не дадуть цьомка». Своєю чергою, сам цілує близьких людей. Це вже стало обов’язковим ритуалом.
Ось як львів‘янин Богдан Кушнір описує свої селянські будні:
Мій щоденний фітнес-план:
- Альпаки: випущені на волю.
- Стайня: вичищена до блиску (майже стерильно, але це неточно).
- Собаки: вигуляні (хто кого вигуляв — питання відкрите).
- Коти: нагодовані (щоправда, вони все одно дивляться на мене так, ніби я їм щось винен).
- Кури: теж не обділені увагою. Яка ж це ферма без курей? У мене тут не просто пташник, а ціла збірна світу — стільки порід, що вони, здається, зранку сперечаються, чиє «кукуріку» звучить голосніше".
Я думаю, що ви погодитеся зі мною: у такій атмосфері життя не буває нудним. І у такій атмосфері не можна написати нецікаву книгу.