Із російської ракети — український шедевр

Так пояснив нам ідею появи нового мистецького шедевру іменитий український художник-каменеріз, ювелір, заслужений майстер народної творчості, повний кавалер нагород Меморіального фонду Фаберже Олександр Мірошников (з міста Миколаєва на Львівщині). Робочим матеріалом для його нового витвору стали титанові уламки підбитих російських ракет…

Композиція вражає. Вона, як мовиться, до часу, на тему дня. Душогубний, покручений від вибуху, гострий, як ніж, метал, що уособлює війну. А серед цього страхітливого залізяччя — те, що символізує буття: гніздечко крихітної пташки, яка знесла і вигріває кілька яєчок. З одного вже проклюнулося пташеня. Два інші нащадки чекають своєї черги…

— Своїй роботі я дав назву «Рівновага», — розповідає Олександр. — Життя урівноважує смерть! Мир урівноважує війну! Серед такого смертоносного металу зароджується нове життя. Ця пташка вище війни. Підтекст: серед воєнного лиха народжуються нові українці.
У свою роботу Олександр Мірошников вніс несподівану деталь — циркуль, знак інженерії. Митець так пояснив свій задум:
 — Мільйони людей працюють на військово-промисловий комплекс — усе заради того, щоб забрати чиєсь життя. Будівельників значно менше. Але вони врівноважують…

Митцям зараз не до малювання квіточок…

Для зображення знаряддя війни у цій інсталяції художник обрав титан. Найтвердіший, найміцніший у світі метал, з якого, з одного боку, виготовляють пластини для хірургічних операцій, а з іншого — літаки, підводні човни, бронежилети, ракети для освоєння космосу і для… вбивств. Титан у чотири рази міцніший від заліза і удвічі легший від нього. У вогні горять сталь, камінь, плавиться платина, а титан — ні, бо це високотемпературний метал.

У руках Олександра титан став «мирним» матеріалом. З нього художник виготовив понад сотню прутиків для гнізда пташки — хоча це було вкрай складно. Титан важко піддається обробці (лише кілька людей в Європі роблять це), вироби з нього зазвичай клепають. Але Мірошников «приборкав» його.

Крихітні крапчасті яєчка спеціально зроблено з «каменя радості» — далматинової яшми. Фахівці кажуть, цей камінь має корисні властивості: своєю енергією підвищує імунітет, поліпшує настрій, заспокоює нервову систему, знімає стреси, допомагає перебороти депресію. А ще є сильним оберегом, допомагає досягти внутрішньої гармонії. Тобто — рівноваги, у досягненні якої, власне, і криється задум автора.

Привертає увагу сама пташка. Більш ніж п’ятсот її пір'їнок, що органічно вляглися одна на одну, виготовлено зі срібла. А її ротик — із золота.
Робота унікальна. Над нею художник чаклував під мікроскопом. Усе дійство зайняло пів року.

— Я мусив зробити це, — каже наш співрозмовник. — Це мій маленький внесок у мир. У країні - війна, митцям не до малювання квіточок. Я хотів, щоб у наших людей вселилося більше віри. Щоб вони пам’ятали: життя завжди перемагає смерть!

Цей задум Олександра Мірошникова поціновувачі прекрасного «прочитали». Ось як відгукнулася на композицію «Рівновага» Яніна Мішина: «Неймовірна робота! Дуже глибокий зміст, серце щемить! Хочеться руками захистити цю маленьку пташечку, яка висиджує потомство. Попри небезпеку, вона не покидає гнізда. Тримайся, маленька!».

Титан передав легендарний захисник Маріуполя «Калина»

Титан для Олександра Мірошникова роздобув Святослав Паламар («Калина»), підполковник, Герой України, легендарний «азовець».

— Знаємося з ним давно — наші будинки за 50 метрів один від одного, — каже художник. — Я зі Славком колись ходив ловити рибу, брав його зі собою на полювання. Саме цього бойового хлопця я попросив дістати мені титан, бо ніхто інший не міг допомогти. Не знаю, що це було — частини «Калібра», «Іскандера», Х-101, Х-55 — чи від чогось іншого? Головне, що я використаю їх з користю для людей, а не зі шкодою. Кількох кілограмів цього металу вистачить мені на декілька робіт.

Кореспонденту «Високого Замку» Святослав Паламар уточнив:

 — Мої хлопці під час боїв на Запорізькому напрямку знайшли уламки російської ракети і передали мені. А я пізніше передав їх Олександру, щоб зробив щось хороше…

Ми запитали Олександра Мірошникова, чи він, знаючи, що Святослав Паламар і його легендарні побратими, захисники Маріуполя, кілька місяців перебували і вистояли у російському полоні - не думає над тим, щоб передати цю тему у камені, у металі. Митець відповів так:

— Я менше хочу згадувати кров, біль, хоча завжди пам’ятаю про це. Більше хочу творити про позитив.