Домашній бузьок виловлює з городу змій

Самотній, судячи з усього, один і той же, без пари, лелека з’являється біля цієї хати під лісом протягом останніх п’яти весен. Його появу помітили після того, як помер господар подвір'я, великий працелюб. Бузьок поважно обходив осиротіле ґаздівство, а коли ще й заглянув на подвіря, пооглядав всі приміщення, сусіди зробили припущення, що то у птаха перевтілився покійний ґазда — і тепер ось ходить і наглядає, чи добре пораються на цьому місці інші люди. Через отаку ретельність «приблудного» бузька назвали так само, як колишнього господаря — Іваном Васильовичем.

Торік нові господарі були свідками, як цей лелека вполював на городі чи то вужа, чи то гадюку, чи то полоза — і після кількахвилинного поєдинку з ним заковтнув здобич у свою довгу шию. А тиждень тому «Іван Васильович» знову продемонстрував свою мисливську вправність: підчепив дзьобом-гачком більш як метрову зміюку і після кількох хвилин боротьби спритно закинув її у своє ненаситне черево…

Цю сцену зі страхом і цікавістю спостерігала сусідка. Коли поєдинок завершився, сказала, що більше на цей город не ступить ні кроку — бо боїться і сама натрапити на якогось плазуна. Її чоловік тут же заспокоїв: «Доки на наше обійстя прилітатиме „Іван Васильович“, боятися довгохвостих не треба!».

Автор: Григорій Швидків