І «Песики Фест», і господарі приємні

Мою увагу привертає чау-чау білого окрасу. Учасниця «Песики Фест» Кароліна розповідає про Моллі та її господиню Оксану Шнайдер із Рівненщини, яка у соцмережах прилаштовує покинутих песиків… Моллі - справжня зірка соцмереж! Був випадок, коли люди знайшли в полі двадцять цуценят, і господиня разом із Моллі прилаштували усіх цуценят за три дні! Знімали ефір прямо з поля.

Кароліна каже, чау-чау не дуже люблять, коли чужі люди їх гладять. Обожнюють свого господаря. До речі, чау-чау видають такі самі звуки, як французькі бульдоги — через специфічну будову піднебіння. Ці собаки — більше для квартири, схильні до дерматиту. А тому умови утримання для них важливі.

Ірина тримає на руках шпіца — Тею. Шпіци зараз дуже популярні. «Потрібно весь час такого песика вичісувати, щоб не було ковтунців, — каже Ірина. — Ми раз на місяць водимо Тею на ґрумінг, і там її купають, вичісують. Це дуже компанійські собаки, активні».

Марія з мінімальтіпу Еммі каже: «Ці песики мають дуже милі мордочки. Не линяють. Це великий плюс. Немає запаху, характерного для інших собачок. Вона чемна. Капців не гризе… Любить різні ласощі. Маємо багато одягу… Ходимо на шопінг. Я без неї нікуди. Беру зі собою навіть в аптеку». Вартість мальтіпу — близько тисячі доларів (на ціну впливають розмір і масть).

Тетяна з Нікою зручно вмостилися на м’яких подушках. Постійні відвідувачі таких фестивалів. Нікі - 9 років. «Такі заходи для Нікі трохи стресові, але вже звикла. Любить фотографуватися, — каже пані Тетяна. — Ніку ми взяли у волонтерів. Знайшли її на Фейсбуці. Вирішили взяти „дівчинку“, ця плямка зіграла роль, вона у нас для поцілунків (усміхається. — Авт.)».

Пані Тетяна розповіла, що купила спеціальний жетон для Ніки за 150 грн у ветклініці. (До слова, до 1 вересня працівники «Муніципальної варти» за відсутність жетона не штрафуватимуть. Людям дали час, щоб ці жетони придбати).

Анастасія і цверґшнауцер Луна приїхали до Львова з Києва. На шиї у собачки нашийник з вишиваночкою… Луна одразу йде на контакт зі мною.

Заглядає мені у вічі. Господиня каже: «Це у неї рідкий прояв любові до незнайомої людини».

«Я здивована, що у Львові так багато собак цієї породи, — продовжує розмову Анастасія. — У Києві їх досить мало. Ця порода для мене максимально комфортна. Я обирала собаку маленьку, бо живу в квартирі. Мені потрібна була порода, яка не линяє, бо дуже люблю порядок. І, звісно, розумна. Щоб мене розуміла, могла вивчити команди, була слухняною. Щоб нам було комфортно співіснувати. Зі селекції усіх порід я обрала саме цверґшнауцера… І жодного дня не пошкодувала».

Помітила серед інших порід симпатичну собачку — австралійського вільчура Атлас. Господиня каже, це уже не така рідкісна порода, як це було три-чотири роки тому. Зараз їх доволі багато. «Ідеальні по багатьох параметрах: розмір, інтелект, вага, — каже Анастасія. — І краса! (Усміхається. — Авт.). Це дуже добрі собаки. Їх треба вигулювати, навантажувати різними пошуковими вправами.

Задіяти інтелект. Їм мало просто фізичного навантаження".