Чому Львову потрібен другий аеропорт: стратегічна необхідність, а не амбіція

За роки повномасштабної війни місто суттєво змінило свою роль і масштаби, а після її завершення неминуче зіткнеться з різким зростанням мобільності, економічної активності та міжнародної присутності. Саме тому питання другого аеропорту для Львова варто розглядати не в контексті сьогодення, а як стратегічне рішення для післявоєнного періоду.

Після відновлення цивільної авіації вся повітряна інфраструктура Львова знову буде зосереджена в Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького. Для міста з великою агломерацією та амбіціями регіонального хабу це означає надмірну концентрацію ризиків і обмежень. Один аеропорт швидко досягне межі пропускної здатності — як за кількістю рейсів, так і за можливостями розширення. Другий аеропорт у цій логіці — не розкіш, а необхідний резерв і інструмент масштабування.

Після війни Львів опиниться серед головних точок входу в Україну для бізнесу, інвесторів, міжнародних організацій і туристів. Очікуване зростання авіапотоку буде стрибкоподібним, а не поступовим. Один аеропорт фізично не зможе швидко адаптуватися до такого навантаження без втрати якості сервісу, затримок і логістичних збоїв. Наявність другого аеропорту дозволить розвести пасажирські, чартерні та вантажні потоки, зробивши систему гнучкішою та стабільнішою.

Економічний ефект такого рішення виходить далеко за межі авіації. Другий аеропорт автоматично формує нові точки зростання — логістичні хаби, склади, виробничі зони, сервісні бізнеси. Для Львова це шанс не лише обслуговувати потік, а й заробляти на ньому, перетворюючи авіаційну інфраструктуру на драйвер розвитку області та всього західного регіону.

Важливо й те, що Львів після війни опиниться в жорсткій конкуренції з сусідніми європейськими містами за пасажирів і рейси. Польські аеропорти — зокрема Краківський аеропорт імені Іоанна Павла II та Аеропорт Жешув-Ясьонка — уже мають значний запас потужності та готові перехоплювати пасажиропотоки. Без другого аеропорту Львів ризикує залишитися містом одного входу, тоді як конкуренти працюють одразу на кількох рівнях.

«Великі міста мають по два аеропорти: один ближче, другий — далі, але це важливо для області в цілому. Ми не маємо зациклюватись на розвитку лише обласного центру. Якщо буде можливість і кількість пасажирів буде зростати, то питання другого аеропорту буде стояти. Чи це на часі? Ні, це зараз не на часі. Чи є такі можливості? Так, бо в нас є місця, де були аеропорти і є можливість їх відновлення і створення нових великих інфраструктурних об'єктів — це логістичні хаби і залізничні колії. Львівщина і Львів будуть центром західноукраїнської агломерації, тому мешканці Тернополя, Франківська, Рівного у Луцька мають мати можливість швидко сюди доїхати», — розповів Максим Козицький, начальник Львівської обласної військової адміністрації

Не менш принциповим є урбаністичний аспект. Подальше розширення існуючого аеропорту обмежене міською забудовою та транспортною інфраструктурою. Другий аеропорт, розташований за межами міста, дозволив би зменшити навантаження на Львів, уникнути конфліктів із житловими районами та стимулювати розвиток передмість. У перспективі це створює більш збалансовану модель зростання агломерації.

Міжнародні авіакомпанії вже зараз демонструють зацікавленість у майбутньому українського авіаринку. Зокрема, Wizz Air публічно заявляла про готовність швидко відновити польоти та запустити значну кількість маршрутів одразу після відкриття повітряного простору. Інші європейські лоукости та традиційні перевізники також розглядають Україну як перспективний ринок із високим відкладеним попитом. Очікується, що після завершення війни обсяги авіасполучень можуть зрости дуже швидко, адже країна потребуватиме інтенсивних міжнародних перевезень — як для відновлення економіки, так і для мобільності мільйонів українців.

У підсумку другий аеропорт для Львова — це не відповідь на сьогоднішній попит, а інвестиція в післявоєнну реальність. Питання полягає не в тому, чи буде він потрібен, а в тому, чи почне місто готуватися до цього заздалегідь. Бо в момент, коли авіація повернеться в Україну повноцінно, часу на стратегічні рішення вже не буде.

Софія НЕВРИЛЮК